9 січня. Не тільки молитися, а й діяти

“І сказав мені цар: Чого ж ти просиш? І я помолився до Небесного Бога, і сказав цареві: ‘Якщо це цареві вгодне... пошли мене до Юдеї, до міста гробів батьків моїх, — і я відбудую його!’” (Неєм. 2:4, 5).ЗПІ 16.1

Неємія звернувся до Бога по допомогу, проте і сам не сидів склавши руки, вважаючи, що для досягнення мети — відбудови Єрусалима — від нього більше нічого і не вимагається. З дивовижними обережністю і передбачливістю він зробив усе необхідне, аби забезпечити успіх усієї справи...ЗПІ 16.2

Приклад цього святого мужа має служити уроком для всіх Божих дітей, щоб вони не тільки молилися з вірою, а й заповзято працювали та були вірними. Як багато труднощів зустрічається на нашому шляху, як часто ми заважаємо Провидінню, Котре діє нам на добро, тільки тому, що вважаємо, ніби розважливість, передбачливість і заповзятість не мають відношення до релігії! Це серйозна помилка. Наш обов'язок — розвивати і застосовувати всі здібності, які дозволять нам приносити більше користі в служінні Богові. Розважливість та ретельно розроблені плани сьогодні настільки ж важливі для успіху святої справи, як і за часів Неємії...ЗПІ 16.3

Люди молитви повинні бути також людьми дії. Хто хоче чогось досягнути, той знайде способи і засоби для досягнення мети. Неємія не покладався на випадок. Коли йому не вистачало коштів, він просив у тих, хто міг їх дати.ЗПІ 16.4

Господь продовжує діяти на серця царів і правителів на користь Свого народу. Ті, котрі працюють для Нього, повинні бути готовими прийняти допомогу від людей, спонукуваних до цього Господом задля просування Його справи. Завдяки цим людям можуть відкритися шляхи, якими світло Істини проникне до багатьох вкритих темрявою земель. Ці люди можуть не співчувати Божій справі, не мати віри в Христа і не знати Його Слова, але це не привід відкидати їхні дари.ЗПІ 16.5

Господь віддав Свої блага в руки як віруючих, так і невіруючих; усі вони можуть повертати Богові Його дари для виконання справи, яку необхідно здійснити для грішного світу. Доки перебуваємо в цьому світі, доки Божий Дух діє на людські серця, ми повинні приймати допомогу і надавати її (Південний страж, 15 березня 1904 р.).ЗПІ 17.1