12 грудня. Справжнє покаяння включає в себе жалкування про гріх та залишення його

“Адже смуток, що по-Божому, приносить покаяння на спасіння, — ним не слід журитися, а смуток світу спричиняє смерть” (2 Кор. 7:10).ЗПІ 452.1

Божа любов ніколи не зменшує важкості гріха, вона ніколи не покриє і не виправдає невизнаного злочину. Ахан усвідомив, що Божий Закон, як і його Автор, незмінний, але було надто пізно. Закон супроводжує нас усюди, проникаючи в усі потаємні думки і мотиви. Потурання гріху приводить до того, що людина починає легковажно ставитися до Божого Закону. Чимало людей приховують свої злочини від оточуючих і потішають себе думкою, що Бог не буде до них надто суворий за їхнє нечестя. Але Його Закон — велике мірило праведності, із ним буде звірений кожен наш учинок того дня, коли кожну справу буде приведено на суд і все потаємне, — чи добре воно, чи лихе. Чистота серця веде до чистоти життя. Будь-які спроби знайти виправдання гріху даремні. Хто може заступитися за грішників, якщо Бог свідчить проти них? (Ознаки часу, 21 квітня 1881 р.).ЗПІ 452.2

Серед тих, котрі називають себе християнами, є чимало людей, чиє визнання гріхів подібне до визнання Ахана. Загалом вони готові визнати свою негідність, але відмовляються зізнатися в гріхах, які обтяжують їхнє сумління та викликають обурення Бога на Його народ...ЗПІ 452.3

Справжнє покаяння походить від усвідомлення огидної природи гріха. Визнання загального характеру не можна вважати плодом справжньої покори душі перед Богом. Таке визнання не звільняє грішників від духу самовдоволення та самозаспокоєння, їхнє сумління стає запеклим, і перестороги, які колись пробуджували, уже не викликають у них відчуття грізної небезпеки; тому через якийсь час їхня гріховна поведінка починає здаватися їм цілком виправданою. Надто пізно будуть викриті їхні гріхи — того дня, коли їх уже неможливо буде очистити ні жертвою, ні приношенням. Існує велика різниця між визнанням фактів, коли вже все і так відкрилося, та визнанням гріхів, відомих тільки нам самим і Богові (Ознаки часу, 5 травня 1881 р.).ЗПІ 452.4

Ахан, винний у злочині, не відчував тягаря провини. Він сприймав усе дуже холоднокровно. У біблійній розповіді ми не знаходимо нічого, що вказувало б на його пригніченість. Немає жодного свідчення, що він відчував розкаяння чи аналізував свій учинок від причини до наслідку, кажучи: “Саме мій гріх накликав Божий гнів на народ”... Він і не збирався виправляти становище з допомогою визнання гріха і покори душі (Коментарі Е. Уайт, Біблійний коментар АСД, т. 2, с. [997]).ЗПІ 453.1