29 січня. Ревно моліться про християнський характер

“Аж поки всі досягнемо єдності віри й пізнання Божого Сина, досконалого змужніння, міри зрілості — повноти Христа” (Ефес. 4:13).ЗПІ 41.3

Нам ніколи не зустріти нашого Господа з миром, якщо наші душі не будуть бездоганними. Ми повинні нести в собі досконалий образ Христа. Усі наші думки мають бути підпорядковані волі Христа. Як сказав великий апостол, мам необхідно досягти “міри зрілості — повноти Христа”. Нам ніколи не досягнути цього стану без ревних зусиль. Ми повинні щоденно боротися з навколишнім злом та внутрішнім гріхом, якщо хочемо досягнути досконалості християнського характеру.ЗПІ 41.4

Люди, котрі звершують цю працю, побачать в собі так багато вад, які потрібно виправити, і будуть присвячувати так багато часу молитві й порівнюванню свого характеру з вени ким Божим мірилом, Божим Законом, що вони не матимуть часу обговорювати помилки або критикувати характери інших людей. Усвідомлення власної недосконалості має спонукувати нас до покори та щирої стурбованості можливістю втратити вічне життя. Кожна душа повинна повною мірою усвідомити богонатхненні слова: “Випробовуйте себе самих, чи перебуваєте ви у вірі, пізнавайте себе. Хіба ви не знаєте себе, що Ісус Христос у вас? Чи може ви недосвідчені?”ЗПІ 41.5

Якщо люди, які називають себе Божим народом, відмовляться від самовдоволення й хибного живлення про те, яким має бути християнин, багато з тих, хто нині вважає, що крокує до Неба, побачать себе на шляху до загибелі. Багато хто з гордовитих християн затремтіли б, як осикове листя на вітру, якби в них відкрилися очі і вони побачили, яким насправді має бути духовне життя. О, якби тільки ті, хто нині плекає фальшиве почуття безпеки, прокинулися і побачили, наскільки їхня повсякденна поведінка суперечить їхньому визнанню віри!ЗПІ 42.1

Аби бути живими християнами, ми повинні мати живий зв'язок із Христом... Якщо наші почуття освячені, на перше місце в житті виходить наш обов'язок перед Богом, а все інше стає вторинним. Щоб наша любов до Бога міцніла і постійно зростала, а з нею також зростало ясне сприйняття Його характеру, ми повинні не зводити з Нього погляду віри. Христос — життя душі. Ми повинні перебувати в Ньому, а Він у нас, інакше ми станемо сухими гілками (Рев'ю енд Геральд, 30 травня 1882 р.).ЗПІ 42.2