21 вересня. Послідовники Христа мають відрізнятися від світу

“А ви — рід вибраний, царське священство, святий народ, придбаний, аби звіщати чесноти Того, Хто вас покликав із темряви до дивного Його світла” (1 Петра 2:9).ЗПІ 341.6

Читаючи Боже Слово, ми бачимо, наскільки ясно воно відкриває, що Божий народ має бути особливим, не таким, як оточуючий невіруючий світ. Ми живемо не тільки в цікавий, а й страшний час; живучи в останні дні, надзвичайно важливо наслідувати приклад Христа і жити так, як жив Він. “Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною”. Нам не можна керуватися людськими думками та світською мудрістю. Вони завжди відводять від хреста.ЗПІ 341.7

Слуги Христа не мають тут ані дому, ані скарбів. О, якби всі вони розуміли, що тільки завдяки Божому правлінню ми можемо жити в мирі й безпеці серед наших ворогів. Не наша справа добиватися світських благ. Ми маємо погодитися бути бідними та знехтуваними серед людей, доки не закінчиться боротьба і не буде отримана перемога. Члени Христової Церкви покликані вийти й відокремитися від світу і його духу, уникаючи близького спілкування з ним; сила і влада Божих дітей полягає в тому, що вони вибрані та прийняті Богом...ЗПІ 342.1

Світ дозріває до загибелі. Бог ще недовго терпітиме грішників. Вони питимуть із чаші Його гніву, не змішаного з милістю. Ті, кому належить бути Божими спадкоємцями та разом із Христом успадкувати безсмертний спадок, здобудуть особливі риси. Так, настільки особливі, що Бог запечатає їх Своєю печаткою як тих, хто належить Йому цілком, без останку. Невже ви думаєте, що Бог прийме, ушанує і визнає людей, котрі настільки злилися зі світом, що відрізняються від нього лише назвою? Прочитайте ще раз Тита 2:13-15. Незабаром стане відомо, хто приєднався до Господа, хто не соромиться Христа. Хто не має моральної мужності твердо відстоювати свої погляди перед лицем невіруючих, забути звичаї цього світу і наслідувати тільки самозречене життя Христа, той соромиться Його і не йде за Його прикладом (Свідчення для Церкви, т. 1, c. [286, 287]).ЗПІ 342.2