7 листопада. Час для богослужіння священний

“Я — хліб живий, який зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, — це Моє тіло, яке Я віддам для життя світу!” (Івана 6:51).ЗПІ 405.3

Фіміам, що підносився з молитвами Ізраїлю, символізує заслуги і заступництво Христа, Його досконалу праведність, яка через віру зараховується Його народові, завдяки якій Бог приймає поклоніння грішних істот. Перед завісою Святого Святих стояв жертовник вічного заступництва, а перед Святим — жертовник постійного викуплення. Завдяки крові та кадінню можна було приступити до Бога. Ці символи вказували на Великого Посередника, через Якого грішники можуть наблизитися до Єгови; лише через Нього віруюча розкаяна душа може отримати милість і спасіння.ЗПІ 405.4

У той час як священики вранці та ввечері входили до Святого для кадіння фіміаму, на жертовнику зовнішнього двору була приготовлена для приношення щоденна жертва.ЗПІ 405.5

Це був особливий час для молільників, котрі збиралися біля скинії. Перш ніж увійти в Божу присутність, що було можливим лише через служіння священика, вони мали уважно дослідити власні серця та визнати гріхи. Повернувшись обличчям до Святого, усі вони промовляли тихі молитви.ЗПІ 406.1

Таким чином моління підносилися із хмарою пахощів, а їхня віра спиралася на заслуги обітованого Спасителя, символічно представленого викупною жертвою. Години ранкового і вечірнього богослужінь вважалися священними; для всього ізраїльського народу це був особливий час, призначений для поклоніння. Навіть пізніше, коли євреї як полонені розпорошилися по далеких країнах, вони продовжували звертати у визначений час свої обличчя до Єрусалима та заносили моління Ізраїлевому Богові.ЗПІ 406.2

Цей звичай є прикладом для християн, який закликає їх до вранішньої та вечірньої молитов. Бог не схвалює церемоній, позбавлених духу правдивого поклоніння, проте Йому надзвичайно приємно бачити тих, котрі люблять Його і вранці та ввечері схиляються перед Єговою в молитві, благаючи прощення за вчинені гріхи, а також благословень, які так їм необхідні (Патріархи і пророки, c. [353, 354]).ЗПІ 406.3