7 липня. Докладайте рішучих зусиль у боротьбі з гріхом

“Хто напучування стереже — той на стежці життя, а хто нехтує картання, той блудить” (Прип. 10:17).ЗПІ 243.2

Чимало людей виправдовують свою духовну немічність, свої вибухи пристрастей та нестачу любові до братів і сестер. Вони відчувають відчуження від Бога, усвідомлюють свою прихильність до власного “я” і до гріха, але їхнє бажання чинити Божу волю ґрунтується на власних нахилах, а не на глибокому внутрішньому переконанні від Святого Духа. Такі люди вірять, що Божий Закон накладає на них певні зобов'язання, однак не порівнюють свої вчинки з цим Законом, як мають робити душі, що готуються до суду. Вони визнають, що необхідно поклонятися Богові і любити Його понад усе, але Бог не наповнює всі їхні думки. Вони вірять, що потрібно дотримуватися Заповідей, в яких ідеться про любов до ближніх, проте ставляться до своїх товаришів із холодною байдужістю, а часом і несправедливо. Таким чином вони ухиляються з дороги добровільного послуху. У своєму покаянні вони не заходять достатньо далеко. Усвідомлення власної неправоти має змусити їх шукати Бога всім серцем, щоб Він дав їм силу являти Христа в доброті й терпінні.ЗПІ 243.3

Ці віруючі роблять багато хаотичних спроб виправити становище, але при цьому не розпинають власне “я”. Вони не віддають себе повністю в руки Христа, шукаючи в Нього Божественної сили, щоб творити Його волю. Вони не виявляють бажання змінитися за Божественною подобою. Загалом вони визнають свою недосконалість, однак не залишають конкретних гріхів. “Ми робимо те, чого не повинні робити, — кажуть вони, — і не робимо того, що слід робити”. Однак свої егоїстичні вчинки, такі образливі для Бога, вони не розглядають у світлі Його Закону. Вони не виявляють повного розкаяння в перемогах, отриманих їхнім “я”.ЗПІ 244.1

Ворог задоволений хаотичними спробами цих людей, бо вони не зайняті рішучою боротьбою зі злом. Їхній розум немовби оповитий заспокійливим пластиром, і у своїй самодостатності вони знову беруться чинити Божу волю.ЗПІ 244.2

Однак загальне переконання у власній гріховності не приводить до змін. У нас може бути неясне неприємне усвідомлення власної недосконалості, але це ні до чого не приведе, якщо ми не зробимо рішучих зусиль для перемоги над гріхом. Якщо ми хочемо співпрацювати з Христом і перемагати, як Він перемагав, то повинні з допомогою Його сили найрішучішим чином опиратися власному “я” та себелюбству (Ознаки часу, 11 березня 1897 р.).ЗПІ 244.3