3 лютого. Обітниця про викуплення

“І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту” (Бут. 3:15).ЗПІ 48.3

У пониклій квітці й упалому листочку Адам і його супутниця побачили перші ознаки тління. До їхньої свідомості була ясно донесена сувора істина про те, що все живе має померти. Навіть повітря, від якого залежало їхнє життя, містило в собі насіння смерті.ЗПІ 48.4

Усе постійно нагадувало їм про втрачене ними панування. З-поміж нижчих створінь Адам вирізнявся як цар, і доки він залишався вірним Богові, уся природа визнавала його правління; але коли він згрішив, це панування було втрачене. Бунтівний дух, двері котрому він сам відчинив, поширився на тваринний світ. Таким чином не лише життя людини, а й світ тварин, лісові дерева, польова трава, навіть повітря, котрим вони дихали, — усе свідчило про сумний урок пізнання зла.ЗПІ 48.5

Але людина не була залишена сам на сам із наслідками зла, котре вона обрала. У проголошеному над сатаною вироку міститься натяк на викуплення: “І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, — сказав Бог, — між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту” (Бут. 3:15). Цей вирок, проголошений у присутності наших прабатьків, був для них обітницею. Перш ніж почути про тернину й осот, про тяжку працю і скорботу, які мали стати їхньою долею, або про порох, до якого вони мали повернутися, Адам і Єва почули слова, котрі не могли не дати їм надії. Усе, втрачене через поступку сатані, може бути повернуте через Христа.ЗПІ 49.1

Цю вістку нам повторює також природа. Хоч і спотворена гріхом, вона звіщає не лише про творіння, а й про викуплення. Хоч земля свідчить про прокляття й очевидні ознаки тління, вона все ще залишається гарною, рясніючи ознаками життєдайної сили. Дерева скидають своє листя лише для того, щоб зодягтися у свіжу зелень; квіти помирають, щоб з'явитися в новій красі, і в кожному прояві творчої сили міститься запевнення, що ми можемо бути заново створені “у праведності та святості істини” (Ефес. 4:24). Таким чином усе в природі, котра так ясно свідчить про нашу велику втрату, стає для нас вісником надії.ЗПІ 49.2

Усюди, куди тільки проникає зло, чути голос нашого Отця, Котрий закликає Своїх дітей побачити природу гріха в його наслідках, застерігає їх залишити зло і запрошує прийняти добро (Виховання, c. [26, 27]).ЗПІ 49.3