8 січня. Наші молитви не залишаться без відповіді

“Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє, — будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолужиш” (Йова 22:26, 27).ЗПІ 14.4

У Своїй молитві за учнів Христос сказав: “За них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною. Та благаю не лише за них, а й за тих, хто повірить у Мене через їхнє слово”. Своєю молитвою Христос охопив усіх, хто почує слова життя і спасіння з уст посланих Ним вісників...ЗПІ 15.1

Чи можемо ми вірою осягнути факт, що Отець любить нас так само, як любить Свого Сина? Якби тільки ми могли покладатися на це та діяти відповідно до цього, тоді насправді здобули б благодать Христову, золоту небесну оливу, яка виливається в наші бідні, спраглі, висохлі душі. Наше світло вже не мерехтіло б і не гасло, але яскраво сяяло б серед моральної темряви, яка, немов саван, покриває світ. Вірою ми повинні чути безперестанне наполегливе заступництво Христа: “Отче, хочу, щоб ті, яких Ти Мені дав, були зі Мною там, де Я, щоби бачили Мою славу, яку Ти Мені дав, бо Ти полюбив Мене раніше від створення світу”...ЗПІ 15.2

Наш Викупитель закликає нас невпинно підносити прохання. Він дає нам найрішучіші запевнення, що наші молитви не будуть даремними. Він каже: “Просіть — і дасться вам; шукайте — і знайдете; стукайте — і відчинять вам. Бо кожний, хто просить, — одержує; і хто шукає, — знаходить, а тому, хто стукає, — відчиняють”.ЗПІ 15.3

Далі Він наводить у приклад дитину, котра просить хліба у свого батька, і показує, наскільки сильніше Бог бажає відповісти на наші прохання в порівнянні з батьками, які відповідають на прохання своєї дитини...ЗПІ 15.4

Наш дорогоцінний Спаситель і донині з нами. У Ньому зосереджені наші надії на вічне життя. Саме Він представляє наші прохання Отцеві та наділяє нас благословенням, про яке ми просили (Ознаки часу, 18 червня 1896 р.).ЗПІ 15.5