17 лютого. Авраам — великий приклад послуху

“І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу” (Бут. 22:18).ЗПІ 66.2

На горі Морія Бог знову підтвердив Свій Заповіт, урочистою клятвою обіцяючи Авраамові благословити його та його насіння в усіх прийдешніх поколіннях: “Клянуся Собою, — це слово Господнє, — за те, що ти вчинив це, і не пощадив сина свого, одинака свого, то Я поблагословлю тебе вельми, й дуже розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря”...ЗПІ 66.3

Великий учинок віри Авраама, немов вогняний стовп, освітлює дорогу Божим слугам у всі віки й покоління. Авраам не шукав для себе відмовки, щоб не виконати Божої волі. Протягом трьох днів подорожі було достатньо часу, щоб пороздумувати, піддати сумніву Божі слова... Авраам був людиною, він мав такі ж почуття й уподобання, як і ми, але він не запитував, яким чином виконається обітниця, якщо Ісака не стане. Він не шукав відповіді у своєму сповненому болю серці. Він знав, що Бог справедливий і праведний у всіх Своїх вимогах, тому ні на йоту не відступив від Його повеління...ЗПІ 66.4

Бог звелів Авраамові вбити свого сина, щоб закарбувати в його свідомості реальність Євангелія, а також випробувати його віру. Мука, якої він зазнав протягом трьох чорних днів страшного випробування, була допущена, щоб він на власному досвіді міг, бодай частково, зрозуміти всю велич жертви, яку приніс Безмежний Бог задля викуплення людини. Жодне інше випробування не завдало б Авраамові таких душевних мук, як принесення в жертву свого сина... Хіба може щось бути сильнішим за доказ безмежного співчуття і любові Бога? “Той, Хто Сина Свого не пожалів, а видав Його за всіх нас, як же з Ним і не дарує нам всього?” (Римл. 8:32) (Патріархи і пророки, c. [153, 154]).ЗПІ 66.5