9 грудня. Розкаяні душі ненавидять гріх і люблять праведність

“Почувши, вони розчулилися серцем і сказали Петрові й іншим апостолам: Що ж нам робити, мужі-брати? А Петро сказав їм: Покайтеся, і нехай охреститься кожний з вас в Ім'я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів, і приймете дар Святого Духа!” (Дії 2:37, 38).ЗПІ 448.1

Яким чином людина може бути виправдана перед Богом? Як грішнику стати праведником? До гармонії з Богом, з Його святістю ми маємо змогу прийти лише через Христа; але як прийти до Христа? Багатьох цікавить саме це питання; воно непокоїло людей і в день П'ятидесятниці, коли, усвідомивши свій гріх, вони запитували: “Що нам робити?” (Дії 2:37). Першим словом у відповіді апостола Петра було: “Покайтесь!” (Дії 2:38). А згодом він додав: “Отож, покайтесь і наверніться, щоб стерті були гріхи ваші” (Дії 3:19).ЗПІ 448.2

Покаяння означає, що людина жалкує про вчинений гріх і відвертається від нього. Ми не можемо відмовитися від гріха, якщо не усвідомимо його згубності; доки наше серце не відвернеться від нього, у нашому житті не відбудеться справжньої зміни.ЗПІ 448.3

Чимало людей не розуміють суті покаяння. Вони жалкують про вчинений гріх і навіть досягають зовнішніх змін у поведінці, побоюючись, що за свої недобрі вчинки колись доведеться страждати. Але це не те покаяння, про яке йдеться в Біблії. Вони оплакують не стільки гріх, скільки його небажані наслідки. Таким був смуток Ісава, коли він зрозумів, що назавжди втратив право первородства. Валаам, злякавшись ангела, котрий став із мечем на його шляху, зізнався у своїй вині, щоб зберегти життя. Однак він не зазнав справжнього каяття, не відчув огиди до гріха, не змінив своїх намірів. Юда Іскаріот, зрадивши свого Господа, вигукнув: “Згрішив я, зрадивши кров невинну” (Матв. 27:4). Страшне відчуття приреченості і страх перед судом змусили його зробити це визнання. Юду лякали наслідки його вчинку, але в глибині душі він не відчував нестримного жалю через те, що зрадив безвинного Сина Божого, “відрікся святого Ізраїлевого”... Усі ці люди жалкували про наслідки гріха, а не про сам гріх.ЗПІ 448.4

Коли ж серце підкоряється впливу Божого Духа, совість грішника пробуджується і він починає розуміти глибину та святість Божого Закону, що лежить в основі Божественного правління на небі і на землі... [Грішник] бачить любов Бога, красу святості, радість чистого серця; він прагне очиститися, щоб повернути втрачене спілкування з Небом (Дорога до Христа, c. [23, 24]).ЗПІ 449.1