27 листопада. Слово і любов Бога відкриють серця для Ісуса

“За Тобою душа моя тужить вночі, також дух мій в мені спозаранку шукає Тебе, бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди!” (Ісаї 26:9).ЗПІ 431.1

Саме любов Спасителя спонукає вісника нести Божу вістку тим, хто гине. О, яка прекрасна наполегливість Христа, Котрий не залишає грішників напризволяще! Закам'янілі, жорстокі серця відкидають Його любов, але Він знову і знову кличе їх зі ще більшою силою: “Ось Я стою під дверима і стукаю”. Його любов наполегливо стукає до дверей душі, поки її не впустять усередину.ЗПІ 431.2

Ті, хто приходить на вечерю, звертаються до блаженного Ісуса і кажуть: “Своєю милістю Ти звеличив мене”. Він здобуває їх словом Своєї любові й могутності, адже Боже Слово — жезл Його влади. “Хіба слово Моє не таке, як огонь, — говорить Господь, — і як молот, що скелю розлупує?”ЗПІ 431.3

Коли Боже Слово проникає в людське серце силою Святого Духа, воно здатне зруйнувати сатанинські твердині. Без Божого Слова смертні люди не змогли б провадити боротьбу зі злом. Вони нічого не змогли б зробити зі своїми серцями, твердими, як сталь, та неприступними, як фортеця, якби Ісус не знайшов до них доступу; але Господь наділяє людей Своєю мудрістю, тому через віру в Бога найбільш немічні можуть стати такими, як Давид.ЗПІ 431.4

Господь бере відданих Йому людей, навіть якщо вони неосвічені і прості, та посилає їх із вісткою перестороги. Він торкається їхніх сердець Своїм Духом, наділяючи їх духовною силою, і вони стають здатними йти з Божим Словом та переконувати людей прийти до Бога. Так чимало бідних, слабких душ, які прагнули Хліба життя, одужували від недуги, були сильними у війні, обертали до втечі полки чужинців.ЗПІ 432.1

“Пильнуйте, аби не відректися Того, Хто говорить”. Щоразу, коли ви відвертаєте свій слух і відмовляєтеся слухати, щоразу, коли залишаєте на замку двері свого серця, ви тим самим утверджуєтеся в невір'ї та небажанні слухати голос Того, Хто промовляє, тому у вас дедалі менше шансів відгукнутися на останній заклик благодаті... Нехай не заплаче над вами Ісус, як колись плакав над Єрусалимом, кажучи: “Скільки разів хотів Я зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, та ви не захотіли!.. Ось, залишається вам ваш дім порожнім” (Рев'ю енд Геральд, 24 вересня 1895 р.).ЗПІ 432.2