4 вересня. Щоб успішно нести свідчення, потрібно спочатку розп'ясти своє “я”

“З'явився чоловік, посланий від Бога; ім'я йому Іван. Він прийшов, аби свідчити, свідчити про Світло, щоб усі повірили через нього” (Івана 1:6, 7).ЗПІ 320.1

До нас звернене слово Бога: “Тож будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний”. Він закликає кожного розіп'ята своє “я”. Хто відгукується на цей заклик, той зростає в Ньому. Такі люди щоденно навчаються в Христі і чим більше дізнаються, тим сильніше їхнє бажання утверджувати Царство Боже, допомагаючи своїм ближнім. Чим більше вони просвічені, тим сильніше їхнє бажання просвітити інших. Чим більше вони розмовляють з Богом, тим менше живуть для себе. Чим більше в них переваг, можливостей і здібностей для християнської праці, тим більшу відповідальність вони відчувають за служіння ближнім.ЗПІ 320.2

Людська природа незмінно намагається виявити себе. Людина, яка бажає удосконалитися в Христі, повинна спочатку звільнитися від гордощів і самовдоволення. Потім в її душі запанує тиша, так що вона зможе почути Божий голос. І тоді Дух зможе безперешкодно увійти в її душу. Дозвольте Богові працювати у вас і через вас. Тоді ви зможете сказати разом з апостолом Павлом: “І живу вже не я, а Христос живе в мені”. Але доки не покладемо на жертовник своє “я”, доки не дозволимо Святому Духові перетворити нас на Божественну подобу, ми не зможемо досягнути визначеного для нас Богом ідеалу.ЗПІ 320.3

Христос сказав: “Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб над міру мали”. Саме таке життя ми повинні мати, щоб трудитися для Христа, і його необхідно мати “над міру”. Бог вдихне таке життя в кожну душу, яка померла для власного “я”. Однак для цього необхідне повне самозречення. Поки цього не трапиться, ми будемо носити із собою те, що зводить нанівець наше щастя і нашу корисність.ЗПІ 320.4

Господу потрібні люди, котрі привносять у своє повсякденне життя світло благочестивого прикладу; люди, чиї слова і вчинки свідчать, що в їхньому серці живе Христос, Який навчає їх та керує ними. Йому потрібні люди молитви, які, борючись сам на сам із Богом, перемагають власне “я”, а потім ідуть до людей і діляться з ними тим, що отримали з Джерела великої сили.ЗПІ 321.1

Бог приймає тих, хто розпинає власне “я” і стає посудиною для почесного вжитку. У Його руках вони як глина в руках гончаря, і через них Він звершує Свою волю. Такі люди отримають духовну силу. У них живе Христос, і свою працю вони здійснюють силою Його Духа. Вони розуміють, що живуть у цьому світі життям, яким жив Ісус, — життям, вільним від будь-якого самолюбства; а Він дає їм сили нести свідчення про Нього, яке приваблює душі до Голгофського, хреста (Ознаки часу, 9 квітня 1902 р.).ЗПІ 321.2