24 травня. Мудрість пізнання Божої мети

“Страх Господній — початок премудрості, а пізнання Святого — це розум” (Прип.9:10).ВХ 160.1

Бог дарував людині різноманітні здібності розуму, душі й тіла, щоб вона намагалася досягти найвищого рівня досконалості. Але тут не повинно бути місця егоїзму чи почуттю вищості, бо характер Бога, до рівня Якого намагаємось уподібнитись, — це любов і доброзичливість. Кожний дар, кожна властивість характеру, якими Творець нас надшив, повинні бути використані для Його слави і піднесення наших ближніх. Тільки таке застосування є найбільш чистим, благородним і корисним.ВХ 160.2

Якби цьому важливому принципу приділялась належна увага, тоді відбулася б докорінна зміна деяких звичних навчальних методів. Замість того, щоб досягати поставленої мети, впливаючи на гордість і честолюбство; замість того, щоб розпалювати дух суперництва, вчителі повинні були б намагатися збудити в душі людини любов до добра, істини і краси, прагнення до досконалості. Учень повинен розвивати в собі Божі дари не для того, аби перевершити інших, а щоб здійснити намір Творця й уподібнитися до Нього. Замість того, щоб скеровувати розум винятково до земних ідеалів або керуватися бажанням самозвеличення, що принижує людську гідність, ми повинні усіма силами прагнути до Творця, пізнаючи Його й уподібнюючись до Нього...ВХ 160.3

Формування характеру — це наполеглива робота усього життя, а пізнання Бога — основа справжнього виховання... Божий Закон являє собою відображення сутності Господа. Тому псалмист говорить: “Всі Твої Заповіді — справедливість”; “від наказів Твоїх я мудрішим стаю” (Псал.119:172, 104). Бог відкрився нам у Своєму Слові та ділах творіння. Книга, написана під натхненням Святого Духа, і книга природи допомагають нам пізнавати Бога.ВХ 160.4

Інтелектуальна діяльність характеризується тим, що рівень розвитку людини поступово досягає рівня тих предметів, над якими вона найбільше міркує. Якщо наш розум зайнятий звичайними, буденними речами, він поступово нікчемніє і слабшає. Якщо людина ніколи не працює над розв'язанням якихось важких завдань, через деякий час її розвиток взагалі припиняється. У цьому відношенні Біблія як навчальний посібник не знає собі рівних. У Божому Слові розум знаходить поживу для найглибших роздумів і найвищих прагнень. Біблія містить найбільш повчальні з будь-коли відомих людям історії. Вона бере початок із Джерела вічної істини, і божественна рука оберігає її чистоту протягом усіх віків (Патріархи і пророки, c. [595-596]).ВХ 160.5