31 жовтня. Роздумуючи про небесне

“Бог... нас разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесах у Христі Ісусі” (Ефес.2:4-6).ВХ 345.1

Якби ми пам'ятали про важливі події, які незабаром мають відбутися, то не ослабли б духовно. Ми б відчували Божу присутність і, сповнені святим страхом та благоговінням, прислухалися б до напучення: “Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я” (Псал.46:11). О, коли ж ми зрозуміємо всю цінність служіння і заступництва нашого Спасителя?! — Тільки тоді, коли з цілковитою впевненістю покладемося на Нього і житимемо благородним, чистим, посвяченим життям.ВХ 345.2

Через дослідження Писання ми можемо прийти до розуміння, ким ми є для Христа, а Він — для нас. Споглядаючи Його, ми повинні змінитися за Його образом, стати Його співробітниками і представниками в жилі та характері. Нам необхідно усвідомити, що ми маємо жити як сини й дочки Бога, любити Його понад усе, а наших ближніх, як самих себе. Нам слід жита чистим, бездоганним життям задля Христа, любити досконалість, бо Ісус — втілення досконалості, великий центр тяжіння. Наше життя повинно бути життям віри в Божого Сина.ВХ 345.3

Якщо ми йдемо за Христом, то наш досвід не буде епізодичним, що підлягає впливу обставин та оточення. Ми не дозволимо почуттям панувати над нами, не будемо виношувати дратівливість, заздрість, зневагу і марноту, вишукувати недоліки в людях.ВХ 345.4

Саме потурання цим вадам перешкоджає нашому життю уподібнитися до гармонійного життя Христа, а нам — стати переможцями. Нам потрібно прагнути до благородної мети — здобувати щоденні перемоги та, пильнуючи і ревно молячись, учитися панувати над собою. Коли на вашу долю випадають випробування, коли вам говорять слова, що ранять душу, скажіть собі так: “Я — Божа дитина, спадкоємець з Ісусом Христом, співробітник Божий, і тому не можу дозволити собі реагувати на зневаги, думаючи лише про себе, бо це зашкодить моєму характерові і не гідне мого вищого покликання. Мій Небесний Отець доручив мені служіння, яке я маю честь виконувати на славу Його імені”.ВХ 345.5

Ми повинні наполегливо і невпинно прагнути до досконалості характеру Ісуса Христа, щоб ділитися Його благословеннями з іншими і спонукувати людей іти Його слідами (Ознаки часу, 10 липня 1893 р.).ВХ 345.6