30 травня. Християни, які ідуть вперед

“А обновилися духом розуму вашого, та зодягнулися в нову людину, створену за подобою Божою, в справедливості та святості істини” (Ефес.4:23-24).ВХ 167.1

Шкідливі звички слід перемагати, а корисні — розвивати. Під керівництвом найгеніальнішого з усіх будь-коли відомих світові учителів християни повинні рухатися вперед, до досконалості. Такою є Божа Заповідь, тому ніхто не має права говорити: “Я не здатний на це”. Натомість християнин повинен сказати: “Бог вимагає від мене досконалості, і Він дасть мені сили подолати все, що перешкоджає на шляху до неї. Господь — Джерело всієї мудрості й сили”...ВХ 167.2

Християни зобов'язані бути носіями світла, свідкуючи усім оточуючим: “Ось Агнець Божий, Котрий бере на Себе гріх світу” (Йоан.1:29). Вони повинні стати зразком побожності, словом і ділом відкриваючи світові Христа. Їхні вчинки мають бути копією вчинків Спасителя, Таким чином християни зможуть показати перевагу Христових принципів над ідеями світу. Вони повинні працювати на більш високому рівні, ніж це роблять формальні християни, або невіруючі. Вони зобов'язані справляти облагороджуючий вплив на всі аспекти життя. Їхні чистота і корисність мають стати джерелом освячення для інших людей.ВХ 167.3

Ідеали світу часто відповідають нахилам неосвячених сердець, але вони ніяк не підходять тим, хто любить Христа. Відкупитель обрав Своїх дітей зі світу, залишивши їм ідеал — Своє безгрішне життя. Він бажає, щоб вони піднеслися над буденними словами і вчинками (1Петр.1:13, 15-16).ВХ 167.4

Християни зобов'язані стояти вище за інших у мудрості, знанні та майстерності, оскільки вони вірять у Бога та Його силу. Господь бажає, щоб вони досягли найвищого рівня досконалості задля Його слави. Він має скарбницю мудрості, звідки християни можуть черпати її...ВХ 167.5

Справжній християнин набуває досвіду, що приносить святість. Світло істини прояснює його розуміння. Сяйво любові до Відкупителя розвіює хмари, які заважають його душі бачити Бога. Воля Божа — чиста, піднесена, освячена, — стає його волею. На обличчі християнина відображається світло небес. Його тіло стає достойним храмом для перебування в ньому Святого Духа. Його характер прикрашає святість. Бог може спілкуватися з ним, бо душа і тіло християнина перебувають у гармонії з принципами Неба (Ознаки часу, 17 липня 1901 р.).ВХ 167.6