15 листопада. Авігея відвертає трагедію

“І сказав Давид до Авігеї; ‘Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе навпроти мене! І благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття крові’” (1Сам.25:32-33).ВХ 364.1

Обличчя, слова і вчинки Авігеї дихали благочестям, подібно до аромату запашної квітки. В її душі перебував Дух Божого Сина; її серце було сповнене добротою і святою любов'ю. Спонукувана благодаттю, доброзичливістю і миром, мова Авігеї справила небесний вплив. Добрі почуття передалися Давидові, і він здригнувся від думки, якими могли були наслідки його нерозважливого наміру. Була б знищена вся сім'я, членами якої були й інші, подібні до Авігеї, богобоязливі душі, які здійснювали благословенне доброчинне служіння. Її слова зцілили вражене, розбите серце Давида.ВХ 364.2

О, коли б нас оточувало більше таких жінок, які намагалися б пом'якшити збуджені почуття, стримати необачні вчинки і спокійними розумними словами загасиш зло! “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть” (Матв.5:9).ВХ 364.3

Посвячене життя християнина незмінно поширює світло, втіху і мир. Воно чисте, тихе, скромне і корисне. Така людина керується безкорисливою любов'ю і поширює освячуючий вплив на інших. Життя такої людини сповнене Христом і залишає світлий слід всюди, куди б вона не пішла. Авігея була розумною співрозмовницею і порадницею. Її розум і лагідність згасили гнів Давида. Він усвідомив, що прийняв помилкове рішення, втративши самовладання, тому з покорою визнав це... Він подякував Авігеї за вірну пораду.ВХ 364.4

Чимало людей вважають: якщо вони не втрачають терпіння, коли їх докоряють або щось радять, то їхня поведінка гідна похвали. Однак як мало тих, хто приймає докір із вдячним серцем і прихильно ставиться до людини, котра прагне застерегти їх від недобрих вчинків...ВХ 364.5

Авігея тішилася, що її місія мала успіх і вона врятувала свою родину від загибелі. У свою чергу був задоволений Давид, що завдяки її своєчасній пораді він стримався від насильства і помста. Тепер він розумів, що це був би ганебний учинок перед усім Ізраїлем, а спогади про нього завжди викликали б докори сумління. Давид відчував, що він і його люди мали повну підставу для подяки.ВХ 364.6

Коли Давид почув про смерть Навала, то подякував Богові за те, що Він узяв помсту до своїх рук (Ознаки часу, 26 жовтня 1888 р.).ВХ 364.7