24 червня. Сім'я, поєднана узами любові

“Уста свої з мудрістю відкриває, доброта науки на язиці в неї” (Прип.31:26).ВХ 196.1

Щоразу, коли трапляється нагода, мати повинна хвалити дітей за добру поведінку. Вона має заохочувати їх похвальними словами і люблячим поглядом. Серце дитини освітлюватимуть промені світла, зростатимуть повага до себе і почуття власної гідності...ВХ 196.2

Діти дуже чутливі, люблячі й разом з тим вразливі істоти. Їх можна легко втішити або ж засмутити. Лагідно і з любов'ю виховуйте дітей; за допомогою ніжних слів та вчинків матері можуть назавжди прив'язати їх до себе. Однак вони припустяться великої помилки, якщо виявлятимуть до дітей надмірну суворість. Для того, щоб у сім'ї панував лад, необхідно поводитися врівноважено, спокійно і неупереджено керувати справами. Ви можете спокійно говорити усе, що хочете сказати, але поводьтеся обачно, не ухиляючись від того, що висловили.ВХ 196.3

Ви ніколи не пошкодуєте про те, що лагідно поводилися зі своїми дітьми. Не відштовхуйте їх своєю холодністю та байдужістю до їхніх дитячих забав, радощів і смутку (Свідоцтва для Церкви, т. 3, c. [532]).ВХ 196.4

Малі діти — дзеркало своєї матері, в якому вона може побачити відображення власних звичок і поведінки, почути навіть тон власного голосу. Їй необхідно ретельно стежити за своїми словами і діями в присутності її маленьких учнів, тому що вони наслідують її приклад. Якщо матір бажає, щоб її діти навчилися хороших манер і послухові, вона повинна виховувати ці риси в собі. Якщо діти люблять свою матір, довіряють і слухають її, вони отримують перші уроки християнства...ВХ 196.5

Враховуючи покладену на матір відповідальність, кожна жінка зобов'язана розвивати врівноважений розум і чистий характер, відображаючи лише те, що правдиве, благородне і прекрасне. Дружина і мати повинна привернути до свого серця чоловіка та дітей самовідданою любов'ю, виявленою в ніжних словах та ввічливій поведінці, яку часто копіюють її діти.ВХ 196.6

Ввічливість коштує недорого, зате вона має здатність пом'якшувати характер, який без ввічливості залишається суворим і грубим. У кожній родині має панувати християнська ввічливість. Якби ми постійно розвивали цю рису, а також готовність чинити ближнім те, чого очікуємо від них, тоді зникла б половина зла. У пораді: “Будьте братолюбні один до одного” викладений принцип, який є наріжним каменем християнського характеру... Християнська тактовність з'єднує членів сім'ї золотими узами любові, які з кожним днем стають усе міцнішими.ВХ 196.7