23 грудня. З Богом уперед до перемоги

“Ной, Даниїл та Йов... — як живий Я! — говорить Господь Бог, — ані сина, ані дочки не врятували б вони! Вони в своїй справедливості врятують тільки свою власну душу” (Єзек.14:20).ВХ 405.1

Багатьом людям сатана навіює, що Бог не зважає на невірність у малих ділах, проте Його ставлення до Якова показує, що Господь аж ніяк не виправдовує і не терпить зла. Ті, котрі намагаються виправдати або приховати свої провини і через це залишають їх відзначеними в небесних книгах як невизнані і непрощені, будуть переможені сатаною. Чим вище їхнє становище, тим тяжчі їхні переступи в очах Божих...ВХ 405.2

Історія Якова навчає, що Бог не відмовляється від тих, хто під впливом спокуси згрішив, але пізніше звертається до Нього зі щирим каяттям. Коли сатана намагатиметься знищити таких людей, Господь пошле Своїх ангелів, аби потішити і захистити їх.ВХ 405.3

Нападки сатани люті й рішучі; його обман жахливий, але око Господнє — над Його народом, Він чує усі їхні благання. Їхні страждання великі, полум'я розпаленої печі готове пожерти їх, але великий Плавильник врятує їх, як золото, випробуване вогнем. Божа любов до Своїх дітей під час їхнього найсуворішого випробування залишається такою ж сильною та ніжною, як і за днів найбільшого добробуту; але вони повинні перейти через вогняну піч: усе земне має бути знищене вогнем, щоб вони досконало могли уподібнитися до Христа.ВХ 405.4

Час горя та відчаю вимагатиме від нас віри, яка перемагає втому, зволікання і голод, — віри, яка не ослабне навіть перед найсуворішими випробуваннями. Усім буде даний час випробування, щоб підготуватися до періоду скорботи. Яків переміг, бо був наполегливий та рішучий. Його перемога свідчить про силу невідступної молитви. Усі, хто, подібно до Якова, покладатимуться на Божі обітниці і залишаться такими ж серйозними й наполегливими, матимуть успіх. Ті ж, котрі не захочуть зректися свого “я”, в муках змагаючись з Богом, не будуть довго і щиро молитися про Його благословення, не отримають їх.ВХ 405.5

Боротися з Богом — як мало людей розуміють, що це означає! Як мало людей напружують усі сили своєї душі та використовують усі можливості, аби їхня молитва була почута Богом... Коли хвилі глибокого, невимовного відчаю загрожують поглинути того, хто молиться, як мало тих, котрі в такі хвилини з непохитною вірою продовжують покладатися на Божі обітниці!.. Якби вісники Божі, котрі несуть останню вістку перестороги цьому світові, молилися — не холодно, в'яло і байдуже, але палко та з вірою, як це робив Яків, вони мали б не одну нагоду сказати: “Я бачив Бога лицем в лице, та збереглася душа моя” (Бут.32:31). Тоді Небо вважатиме їх князями, які мають силу перемагати (Рев'ю енд Геральд, 29 травня 1900 р.).ВХ 405.6