17 листопада. Страждання виховують Соломона

“А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, — а я недоросток, не знаю виходу та входу... Дай же Своєму слузі серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого” (1Цар.3:7-9).ВХ 367.1

Соломон не зазнав таких випробувань, які в молодому віці довелося пережити Давидові. Обставини його життя і достойний характер, здавалося, в усьому сприяли йому на добро. В юності поставний, благородний у зрілому віці, Божий улюбленець Соломон почав своє царювання у величі та славі. Сусідні народи дивувалися розуму та проникливості людини, котрій Бог дарував мудрість. Однак предмет його гордості — процвітання нації — розділив його з Богом. Радість спілкування з Творцем Соломон проміняв на задоволення пристрастей. Ось як він писав про це: “Поробив я великі діла: поставив для себе доми, задля себе садив виноградники, запровадив для себе сади та гаї... набував я для себе рабів та невільниць... назбирав я собі також срібла та золота, і скарбів царів та провінцій, завів я собі співаків та співачок, і всякі приємнощі людських синів, жінок-наложниць...ВХ 367.2

Та коли я звернувся до своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, — й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного! І звернувся я, щоб бачити мудрість, і безумність, і дурощі. Бо що зробить людина, що прийде після царя? Тільки те, що вона вже зробила!”... “І життя я зненавидів.:. і зненавидів я увесь свій труд, що під сонцем трудився я” (Екл.2:4-12, 17-18).ВХ 367.3

На власному гіркому досвіді Соломон пізнав: якщо життя обмежується лише прагненням найвищих земних благ, воно марне і нікчемне...ВХ 367.4

Наприкінці життя, втомившись і, однак, не вгамувавши спраги біля розбитих земних водоймищ, Соломон навернувся до Джерела життя. Під впливом божественного натхнення він написав історію даремно прожитих років, міркуючи про значення отриманих уроків для наступних поколінь. Незважаючи на те, що ізраїльський народ пізніше пожинав плоди посіяного ним насіння гріха, усе ж таки Соломонове життя не було повністю втрачене. Він розкаявся перед Богом у всіх переступах.ВХ 367.5

Однак, маючи такий початок, яким славним могло б бути життя Соломона, якби у своїй юності він засвоїв уроки страждання, через які пройшли інші (Виховання, c. [152-154]).ВХ 367.6