5 листопада. Ной проголошував Боже слово із силою

“І зробив Ной усе, — як звелів йому Бог, так зробив він” (Бут.6:22).ВХ 351.1

Слова, сказані Адамові, були повторені Ноєві — гріх і сатана не будуть вічно панувати. Богобоязливі люди, врешті-решт, одержать перемогу. Коли Ной застерігав людей, що Бог готовий навести на цей світ суди за людське нечестя, слова вісника зустріли величезний опір. Однак це протистояння не було повсюдним, бо декотрі повірили вістці Ноя і також палко повторювали пересторогу.ВХ 351.2

Але знайшлися люди, яких вважали мудрецями; їх змушували навести аргументи безпідставності Ноєвої вістки. А оскільки світ був у згоді з князем зла, то допотопні жителі тішилися будь-якій нагоді виправдати своє нехтування словами Господа; вони прислухалися до тогочасних філософів, які доводили неможливість провіщених Ноем катаклізмів. Між грішними людьми і лихими ангелами не існує ворожнечі. Як одні, так і інші дійшли до нечестя через відступництво; а зло, де б воно не існувало, об'єднується проти Бога. Відступники з людей і злі ангели об'єдналися, аби скинути Бога з Його престолу.ВХ 351.3

Отже, Мудреці на підставі науки та явищ природи доводили, що закони природи незмінні, а тому вістка Ноя не може бути правдивою. Талановиті люди, які жили за днів Ноя, об'єдналися проти Божої волі та Його намірів і глумилися над вісником і посланою до них вісткою... Ной не міг сперечатися з їхньою філософією або відкидати так звані наукові докази, але він міг проголошувати Боже Слово, оскільки знав: у ньому містилася безмежна мудрість Творця. Ной усюди сповіщав Божу вістку, і вона зовсім не втрачала своєї сили та правдивості лише через те, що світ зустрів її насмішками і презирством.ВХ 351.4

Ной не домішував до своєї вістки м'якої облесливої омани сатани. Він не підтримував висловленої багатьма сучасниками думки, ніби Бог занадто милостивий, аби здійснити таку жахливу справу. Чимало людей стверджували, що Бог продовжить час випробування для нечестивих, однак Ной не давав їм жодної надії на те, що людям, які знехтували даними їм можливостями і відкинули справжню вістку, буде дана ще одна можливість врятуватися... Він знав Божу силу і не сумнівався, що Бог виконає Своє слово. Страх Божий не розлучив його з Господом, а навпаки: ще більше наблизив до Нього і спонукував виливати свою душу в палкій молитві (Ознаки часу, 18 квітня 1895 р.).ВХ 351.5