22 липня. Перетворююча сила Святого Духа

“Бога, Який дав нам Свого Духа Святого” (1Сол.4:8).ВХ 230.1

Коли ми приймаємо і відчуваємо серцем силу Духа Святого, тоді не так сильно виявляється власне “я”, і значно більше — почуття братерського взаєморозуміння. Наше завдання — не показувати себе, але дозволити Святому Духові діяти в нас. Лише так чоловіки і жінки можуть подолати свої вади.ВХ 230.2

Усі новонавернені, до якої б верстви суспільства вони не належали, перебувають в однаковому становищі. Вони можуть змінювати свої пощади. Так було і буде... Люди можуть нічого не знати про слова: “Дам нове серце”. Прийняття нових релігійних теорій і формальне приєднання до Церкви нікому не принесе нового життя, хоч Церква, до якої приєдналася людина, може стояти на правдивій основі. Приєднання до Церкви не замінює собою навернення. Бути включеним до церковних списків ще нічого не означає, якщо серце залишається не наверненим.ВХ 230.3

Це дуже серйозне питання, і його значення потрібно повністю усвідомити. Люди можуть бути членами Церкви і навіть сумлінно працювати, з року в рік виконуючи свої звичні членські обов'язки, і все ж залишатися ненаверненими... Але коли людина приймає істину в серце, вона проходить через свідомість і підпорядковує душу своїм чистим принципам. Святий Дух закарбовує істину в серце, відкриває її красу розумові, а її перетворююча сила стає видимою в характері...ВХ 230.4

Ми маємо перевагу володіти великою істиною; силою Святого Духа ми повинні і можемо стати живими каналами світла. Якби це сталося, ми наблизилися б до престолу милості і, побачивши райдугу обітниці, схилилися б у покорі серця і шукали Царства Небесного, докладаючи духовних зусиль, які принесли б свою нагороду. Ми здобули б Царство Небесне силою, як це зробив колись Яків. В такому разі наша вістка стала б силою Божою на спасіння. Наші молитви були б серйозними, сповненими усвідомлення величезної потреби, і ми не були б відкинуті. Істина виявляється у житті, характері й устах, освячених живою жариною з небесного жертовника.ВХ 230.5

Коли щось подібне відбудеться в нашому житті, ми підіймемося над нашим бідним, жалюгідним “я”, котре так дбайливо виплекали. Ми звільнимо наші серця від руйнівної сили егоїзму та сповнимося хвалою і подякою Богові. Ми прославимо всемилостивого Господа Бога, Котрий прославив Христа. І Він виявить через нас Свою силу, зробивши нас гострими серпами для жнив. Бог закликає Свій народ по-новому відкрити Його (Рев'ю енд Геральд, 14 лютого 1899 р.).ВХ 230.6