12 грудня. Нездоланна сила доброчесного життя Павла

“Твердий духом зберігає глибокий мир і на Тебе покладає надію” (Ісая 26:3).ВХ 394.1

Нерон оголосив вирок, за яким Павло мав померти мученицькою смертю...ВХ 394.2

Лише небагатьом дозволили бути присутніми під час страти. Занепокоєні великим впливом апостола, кати боялися, що видовище його мученицької смерті спонукає багатьох прийняти християнство. Але навіть брутальні воїни, які супроводжували засудженого, прислухаючись до його слів, із здивуванням помічали, що він перед смертю зберігає бадьорість духа і навіть радість. Для деяких свідків мученицької смерті Павла його дух всепрощення і до кінця непохитне довір'я Христові стало запахом животворним на життя...ВХ 394.3

Небесний мир, який відображався на обличчі апостола, спонукав багатьох людей прийняти Євангеліє. Павло був оточений небесною атмосферою. Усі, хто з ним спілкувався, відчували на собі благотворний вплив його союзу з Христом. Він втілював у собі ту істину, яку проповідував, і це надавало його словам особливої сили.ВХ 394.4

Невимушений, неусвідомлений вплив святого життя — це найбільш переконлива проповідь на користь християнства. Аргументи, навіть найбільш переконливі і незаперечні, можуть викликати протидію, але святий приклад має силу, якій практично неможливо протистояти.ВХ 394.5

Апостол, забувши про страждання, які чекали його попереду, думав про людей, котрі після Його відходу зустрінуться з ненавистю, забобонами та зазнають Переслідувань. Він бажав укріпиш і підбадьориш тих небагатьох християн, які супроводжували його на місце страти, повторюючи обітниці, дані переслідуваним за правду. Він запевнив їх, що всі слова Господа, звернені до Його випробуваних вірних дітей, свого часу збудуться.ВХ 394.6

Вони можуть страждати від усіляких спокус, втратиш найнеобхідніше, аж їм слід тішишся запевненням про вірність Бога, кажучи: “Знаю, в Кого я повірив, та впевненій, що Він має силу зберегти довірене мною Йому на той день” (2Тим.1:12). Незабаром ніч випробувань і страждань закінчиться, і настане радісний світанок нового мирного досконалого дня.ВХ 394.7

Апостол очікував славного майбутнього не з побоюванням чи сумнівом, але з радісною надією та бажанням. Стоячи на місці страти, він бачив не меч ката і не землю, яка скоро прийме його кров. Він зводить очі до ясного блакитного літнього неба і бачить там престол Вічного Бога (Дії апостолів, c. [509-512]).ВХ 394.8