3 грудня. Бог ніжно турбується про Свій народ

“Очі Господні на праведних, вуха ж Його — на їхню молитву” (Псал.34:16).ВХ 385.1

Ми не повинні розчаровуватися. Маловірні будуть зміцнені, зажурені воскреснуть до надії. Бог ніжно турбується про Свій народ. Він чує його стогін. Я не боюся за Божу справу: Господь Сам подбає про неї. Наш обов'язок — виконати своє призначення, упокорившись біля підніжжя хреста, і жиги вірним, святим життям перед Господом. Діючи так, ми не осоромимося, а наші душі зі святою відвагою будуть доручені Богові.ВХ 385.2

Бог звільнив нас від тягаря; ми стали вільними... Наші вороги можуть торжествувати, говориш неправду, лихословити, ошукувати, хитрувати, але ми не захитаємося, бо знаємо, в Кого увірували. Ми не метушимося і не працюємо даремно. Ісус знає про все... Настане день помсти, і всі будуть суджені згідно зі своїми вчинками...ВХ 385.3

Світ лежить у темряві. Протистояння у світі щоразу посилюється. Глузії та хулителі все більше нахабнішають і стають запеклішими у своєму беззаконні, однак ми не повинні звертати на це уваги. Ми не Йдемо у невідоме. Ні, ні. Моє серце зосереджене на Бозі і довіряє Йому. У нас досконалий Спаситель, і ми можемо тішитися Його щедрими благословеннями. Я прагну більшого посвячення Богові, більшої зосередженості на Ньому. Цей світ надто похмурий для мене. Ісус сказав, що Він піде і приготує для нас оселі, аби ми могли бути разом із Ним. Слава Богові за це. Моє серце в очікуванні цього.ВХ 385.4

Релігія часто буває відірваною від життя. Навколо надто багато формального, позбавленого сили благочестя. Чиста ж і незаплямована релігія веде до дитячої простоти. Нам слід молитися і покірно розмовляти, невтомно споглядаючи Божу славу... Злиття Божого Духа приведе до вдячності та визнання: коли ми відчуємо і пізнаємо предивну Божу любов, то не покладатимемося на самих себе, але віддамо Господеві жертву хвали і прославимо Його словами й серцем. Тож станьмо твердо на Скелі віків — і матимемо підтримку та втіху; наша душа буде з непохитною вірою спочивати в Бозі.ВХ 385.5

Чому ж ми рідко ідемо до джерела, хоч воно завжди повне й усім доступне? Наші спраглі душі потребують часто пити з небесного джерела, аби відсвіжитися і розцвісти в Господі. Ми маємо потребу в спасінні. Без живого благочестя наша релігія мертва. Формальне визнання не принесе нам жодної користі. Ми повинні відчувати глибокий вплив Святого Духа (Лист 2a, 1856 р.).ВХ 385.6