13 листопада. Гедеон та єфремляни

“‘У ваші руки Бог дав мідіянітянських князів, — Орева та Зеева. Що ж міг би я зробити такого, як ви?’ Тоді заспокоївся їхній гнів проти нього, як він це промовив” (Суд.8:3),ВХ 362.1

Коли Гедеон повернувся після переслідування ворога, його почали звинувачувати і докоряти свої ж співвітчизники. Причина полягала в наступному: коли на його заклик ізраїльські мужі збиралися виступити проти мідіянітян, Єфремове покоління не приймало в цьому участі. Вони вважали цю справу небезпечною, а оскільки Гедеон не звернувся до них особисто, вони скористалися цим як виправданням своєї відмови допомогти братам. Та коли до них дійшли чутки про тріумф Ізраїлю, вони позаздрили, що не можуть розділити його.ВХ 362.2

За Гедеоновим наказом, єфремляни переслідували мідіянітян, перехопивши переправи на Йордані і перешкодивши ворогові втекти. Завдяки цьому було вбито велику кількість ворогів, серед них і два князі — Орев та Зеев. Так єфремляни, наполегливо переслідуючи ворога, сприяли повній перемозі Ізраїлю. Однак вони ревнували і сердилися, ніби Гедеон діяв з власної волі і розуміння. Вони не бачили, що перемогу Ізраїлю забезпечила Господня рука; вони не оцінили Його сили та милості у своєму визволенні...ВХ 362.3

Повернувшись із військовими трофеями, вони сердито докоряли Гедеонові: “Чому це ти зробив так з нами, що не покликав нас, коли йшов воювати з Мідіяном?” “Що я зробив інше, ніж ви? — запитав їх Гедеон. — Хіба підбирання останків винограду Ефраїмом не ліпше від винозбирання Авієзера? У ваші руки Бог дав мідіянітянських князів Орева та Зеева. — І що міг я зробити такого, як ви?”ВХ 362.4

Дух заздрості міг легко призвести до суперечки, бійки та кровопролиття, але скромна відповідь Гедеона заспокоїла гнів єфремлян і вони мирно розійшлися. Твердий і безкомпромісний щодо принципів, “сильний воїн” на війні, Гедеон виявив також ввічливість, що зустрічається надто рідко.ВХ 362.5

На знак подяки за визволення від мідіянітян ізраїльський народ запропонував. Гедеонові стати їхнім царем і утвердити трон за його нащадками. Ця пропозиція була грубим порушенням принципів теократії. Ізраїльським царем був Бог, а ставиш на престол людину — означало відкинути божественного Монарха. Гедеон це розумів. Його відповідь свідчить про чистоту і благородство його спонукань: “Не буду правити я вами, і не буде правити вами син мій” (Патріархи і пророки, c. [554-555]).ВХ 362.6