8 листопада. Йосиф вирішує бути вірним Богові

“А Йосиф промовив до них: ‘Не бійтеся... Ви задумували на мене зло, та Бог обернув те na добре, щоб... заховати життя великого народу’” (Бут.50:19-20).ВХ 355.1

Тим часом Йосиф разом з новими своїми власниками в якості раба був на дорозі до Єгипту... Здалеку хлопчик востаннє побачив пагорби, серед яких були розкидані намети його родини. Він гірко заплакав, згадавши залишеного люблячого і скорботного батька. Усе, пережите в Дофані, знову зринуло перед ним. Він пригадав розгнівані обличчя своїх братів, їхні люті очі. Дошкульні, образливі слова на його пристрасні благання ще звучали в його вухах. З хвилюванням у серці він думав про своє майбутнє. Яка зміна становища — улюблений син став зневаженим безпорадним рабом! Що ж чекало його на чужині, самотнього, без друзів та близьких? На якийсь час Йосифа охопило безутішне горе і страх.ВХ 355.2

Та в Божому Провидінні навіть такі переживання повинні були послужити для добра. Протягом якихось кількох годин він збагнув те, чого йому не вдалося б усвідомити за довгі роки. Велика і ніжна любов батька псувала юнака. Батько, відчуваючи до нього особливу прихильність, потурав його бажанням. Ця необачна перевага виводила з рівноваги братів і, зрештою, підштовхнула їх на жорстокий учинок, який відірвав його від родини. Небезстороннє ставлення батька до дітей відображалося і на характері Йосифа. Хиби, які заохочувалися, тепер повинні були бути виправлені. Йосиф дедалі ставав самовпевненішим і надто суворим. Він звик до ніжної батьківської турботи і тому почував себе неспроможним зносити труднощі...ВХ 355.3

Поступово його думки звернулися до Бога його батьків. З раннього дитинства він був навчений любити і боятися Бога. Не раз у наметі свого батька він слухав розповідь про сон Якова після втечі з дому. Йому розповідали про Божі обітниці Якову і як вони збулися в його житті; про те, як у час недолі з'явилися Божі ангели, щоб навчати, потішати і захищати його. Йосиф довідався про любов Господа, Який пропонував людям Відкупителя.ВХ 355.4

З тремтінням він поставив перед собою високу мету — залишитися вірним Богові і за будь-яких обставин чинити так, як належить підданому Небесного Царя. Він щиро бажав служити Господеві... Один день змінив усе життя Йосифа — день, жахливі події якого перетворили його з розпещеного юнака на вдумливу, сміливу і вольову людину (Патріархи і пророки, c. [213-214]).ВХ 355.5