23 травня. Гарантія нашої спадщини

“Також Содом і Гоморра та довколишні міста, що подібним до них способом чинили розпусту і ходили за іншим тілом, зазнали кари вічного вогню — і лежать вони, як приклад” (Юди 7).ЦДБ 149.1

Стан нашого світу насправді викликає стурбованість. Бог забирає Свій Дух від нечестивих міст, які уподібнюються до міст допотопного світу — таких, як Содом і Гоморра. Мешканці цих міст були випробувані та перевірені. Ми досягли часу, коли Бог готовий покарати самовпевнених нечестивців, які відмовляються дотримуватися Його Заповідей і нехтують Його вісткою застереження. Бог довго терпить грішників, даючи кожному можливість шукати Його й упокорити перед Ним своє серце.ЦДБ 149.2

Кожен має можливість прийти до Христа і навернутися, щоб Він міг зцілити його, однак настане час, коли Бог більше не пропонуватиме милість. Багаті палаци — чудеса архітектурного мистецтва — будуть зруйновані вмить, коли Господь побачить, що їхні власники перейшли межі прощення. Знищення вогнем величних будівель, які видавалися непідвладними вогню, — це ілюстрація того, як за короткий час архітектура Землі перетвориться на руїни...ЦДБ 149.3

Двадцять четвертий розділ Євангелія від Матвія дає уявлення про те, що спіткає наш світ. Ми живемо серед небезпек останніх днів. Люди, котрі гинуть у гріху, мають бути застережені. Господь закликає кожного, кому довірив талант придбання коштів, діяти як Його рука допомоги, віддаючи свої засоби для просування Його справи. Наші гроші — це скарб, позичений нам Господом, і він повинен бути посвячений справі проголошення світові вістки милості...ЦДБ 149.4

Хто дивиться на земне, як на основне добро, хто марнує своє життя, намагаючись придбати світські багатства, той справді робить невдале вкладення. Він надто пізно побачить, що те, чому він довіряв, перетворюється на порох. Тільки через самозречення, через принесення в жертву земних багатств можуть бути знайдені багатства вічні. Через великі утиски християнин входить у Небесне Царство. Він постійно повинен воювати як добрий воїн, не складаючи своєї зброї доти, доки Христос не накаже йому відпочити. Тільки віддавши все Ісусові, він може одержати спадщину, яка пробуває вічно (Лист 90, 23 травня 1902 р. Брату Джонсону, члену Церкви).ЦДБ 149.5