8 вересня. Щоб не забракло тобі віри

“Душа моя буде хвалитися Господом, хай це почують слухняні, і нехай звеселяться!” (Псал. 34:3).ЦДБ 259.1

Вам, хто звершує працю спасіння душ, необхідно знати: коли грішники усвідомлюють свої гріхи і ви бачите доказ того, що Христос явив їм Свою милість і в їхніх серцях зійшов паросток нової надії, неправильно говорити: “Ми молилися за нього, він віддав своє серце Богові і був спасенний”. Це вводить в оману. Вони мають право заявити урочисто, серйозно, радісно: “Я вірю, що Ісус Христос простив мої гріхи”. Підбадьорюйте кожну душу словами надії та віри, але ніколи не кажіть про когось: “Він спасенний”...ЦДБ 259.2

Необхідно виявляти терпіння, м'якість і ніжність щодо заблудлих, аби привести назад загублену вівцю. Приклад цього ми бачимо в ставленні Христа до Петра, який зрікся свого Господа з клятвою та богохульством. Петро вважав себе сильним. Він сказав: “Господи, чому я не можу нині піти за Тобою? Душу свою за Тебе я покладу” (Івана 13:37). Однак Ісус відповів йому: “Запевняю тебе, що ти нині, цієї ж ночі, перш ніж двічі заспіває півень, тричі відречешся від Мене!” (Марка 14:30). Але Петро “ще сильніше запевняв: Хоч мав би я померти з Тобою, — все рівно не відречуся від Тебе!” (в. 31).ЦДБ 259.3

Вихвалятися — не розумно. Петро впав, адже він не знав власної слабкості...ЦДБ 259.4

Господь сказав до Петра: “Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю; Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!” (Луки 22:31, 32).ЦДБ 259.5

Якби сатані було дозволено вчинити по-своєму, Петро не мав би надії. Він зазнав би повної поразки у вірі. Якби Петро ревно й покірно шукав Божественної допомоги, якби таємно досліджував своє серце, то не був просіяний у випробуванні. Сатана не може перемогти покірного Христового учня, котрий у молитві ходить перед Господом. Хоч би ворог прийшов, “як річка рвучка, вітер Господній її пожене” (Ісаї 59:19). Христос стає захистом і пристановищем для такої людини, так що лукавий не може перемогти її (Рукопис 109, 8 вересня 1898 р. Падіння й відновлення Петра).ЦДБ 259.6