19 січня. Живіть сьогоднішнім днем

“Мій народе, — кожного часу надійтесь на Нього, серце своє перед Ним виливайте, Бог для нас — пристановище!” (Псал. 62:9).ЦДБ 22.1

Яка велика перевага дана нам — грішним смертним людям, — перевага розмовляти з Богом! Перебуваючи на самоті, прямуючи вулицею, займаючись справами, ми можемо підносити до Бога наші серця, просячи поради, а нашою душею тягнутися до Бога, до пахощів Небес. Бог знає всі сподівання нашої душі. Ми можемо нести до Бога всі свої скорботи. З безмежною любов'ю Бог простягає руку, щоб задовольнити наші потреби. Яка я вдячна, що ми маємо сьогоднішній день для життя. Сьогоднішній день, аби берегти і зміцнювати наші душі; сьогоднішній день, щоб пильнувати; сьогоднішній день, аби рухатися вперед у духовному житті, і лише так дні нашого життя можуть стати плідними й дорогоцінними для нас.ЦДБ 22.2

Ми зобов'язані виконувати військовий обов'язок, одержувати перемоги, адже нам добре відомі задуми сатани. Ми молимося й пильнуємо, щоб сатана не підкрався до нас і не примусив забути потребу в молитві, необхідність пильнувати і бути тверезими.ЦДБ 22.3

Якщо пильно не стежити за ворогом і за собою в християнській війні, то обов'язково потрапимо в сіті сатани. Наша безпека залежить від стану нашого серця. Бог допомагає нам бути уважними до себе, інакше ми втратимо Небеса. Невеликий відступ від правди, невелике потурання здаються тепер дрібницею, але сатана постійно спрямовує нас на шлях, який віддалить нас від праведності і Бога. Нам необхідно прямувати не нашими, а Божими стежками. Ми повинні боротися всіма силами свого єства, щоб “стерти сатану під наші ноги” (Римл. 16:20) та бути впевненими, що ми праві перед Богом і маємо повне право на нашу нетлінну спадщину.ЦДБ 22.4

Можливо, нам доведеться пройти через процес очищення, перш ніж прийдемо до покірності й готовності бути керованими і контрольованими Божою волею. Ми маємо потребу в покірній, довірливій дитячій надії, лагідності, смиренні, не в самовпевненості, а повній довірі Ісусові. Які риси характеру ми виховуємо? Такі, що, будуть міцними, як вічність? Чи не поглинуті ми цілковито марнотою, коли наші душі позбавлені благословення, а Небесний Отець не прославляється нами? Вічне життя варте довічних, наполегливих, невпинних зусиль, і ми не можемо дозволити собі необдуманих учинків. Коли йдеться про вічну долю нашої душі, ми не можемо дозволити собі тримати Ісуса в зовнішніх дворах, оддалік від наших душ (Лист 81, 19 січня 1887 р. Едмону та Еммі Уайт).ЦДБ 22.5