16 жовтня. Марнота гордості і зарозумілості

“Отже, як ви прийняли Господа Ісуса Христа, так і ходіть у Ньому” (Колос. 2:6).ЦДБ 297.1

Якщо наші серця будуть освячені Істиною, вони об'єднаються із серцем Христа. Апостол каже: “Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі” (Филп. 2:5). Чи не намагаються користолюбство і пихатість проникнути у вашу душу? Розмірковуйте про Ісуса, вашого Спасителя. Думайте про те, як Він упокорив Себе. Він був Повелителем у небесних оселях, але зняв Свій вінець, Свій царський одяг і зодягнув Свою Божественність у людське єство, щоб з його допомогою спілкуватися з людством, а Божественним єством триматися за Бога. Він упокорив Себе заради грішної людини.ЦДБ 297.2

Деякі люди... живуть у власному світлі. Декотрі готові вишукувати зло, говорити про зло, а добра, яке бачать у своїх братах, вони не цінують. Хто охоче говорить і думає лихе про своїх братів, ті завдають болю Христу в особі Його святих. Вони засмучують серце Христа і піддають небезпеці власні душі...ЦДБ 297.3

Хто з нас звільнився від гордості й зарозумілості? Хто з нас справді подібний до Якова, котрий боровся з ангелом усіма силами свого єства? Яків докладав усю свою силу, вважаючи, що бореться з неприборканим супротивником, але Господь доторкнувся до нього Божественним перстом, і боротьба припинилася. Яків дізнався, що це Господь. Потім, повністю скрушений, він упав на шию Ангела й утримував Його, благаючи: “Благослови мене”. Ангел сказав: “Відпусти Мене, бо настав світанок”.ЦДБ 297.4

Тепер надійшла черга ставити умови, і Яків сказав: “Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене”. І промовив до нього: “Як твоє ймення?” Той відказав: “Яків”. І сказав: “Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, — і подужав”. І запитав Яків, і сказав: “Скажи ж Ім'я Своє”. А Той відказав: “Пощо питаєш про Ймення Моє?” І Він поблагословив його там. І назвав Яків ім'я того місця: Пенуїл, бо “бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя” (Бут. 32:27-31).ЦДБ 297.5

Я порадила людям більш ревно шукати Господа (Рукопис 187, 16 жовтня 1898 р. Щоденник).ЦДБ 297.6