4 травня. Благословення праці

“І пильно дбали про те, щоби жити спокійно і робити свою справу, працювати своїми власними руками, як ми вам звеліли, щоб ви гідно поводилися перед чужими і ні в чому не мали нестатків” (1 Сол. 4:11, 12).ЦДБ 130.1

Багато хто дивиться на працю як на прокляття, породжене ворогом душ. Це хибна думка. Бог дав людині працю як благословення, Щоб зайняти її розум, зміцнити тіло та розвити її здібності. Адам працював в Едемському саду, і для нього в його святому житті розумова й фізична активність були найвищим задоволенням. Коли він був вигнаний зі свого прекрасного дому внаслідок його непослуху та був змушений наполегливо, з допомогою важкої праці обробляти грунт, щоб мати насущний хліб, ця праця була втіхою для його засмученої душі, захистом від спокуси.ЦДБ 130.2

Розумна праця необхідна для щастя і процвітання людської раси. Вона робить слабих сильними, боязких хоробрими, бідних багатими, нещасних щасливими. Ми маємо різний статус залежно від різних здібностей, і Бог чекає відповідної віддачі за таланти, які дав Своїм слугам. Не кількість талантів, якими володіє людина, визначає її нагороду, а спосіб, у який ці таланти використовуються, — наскільки сумлінно вона виконує життєві обов'язки, великі вони чи малі.ЦДБ 130.3

Неробство — одне з найбільших проклять, яке може стягнути на себе людина, адже, як наслідок, за ним ідуть порок і злочин. Сатана сидить у засідці, готовий несподівано напасти і знищити необережних, чиє неробство дає йому можливість під привабливим виглядом втертися до них у довіру. Ніколи він не буває більш успішнішим, ніж тоді, коли підходить до людей у час їхньої бездіяльності.ЦДБ 130.4

Великим прокляттям, яке спричиняє володіння багатством, є модна ідея, що праця приводить до деградації. “Ось оце була провина твоєї сестри Содоми: пиха, ситість їжі та преспокійний спокій були в неї та в її дочок, а руки вбогого та бідного вона не зміцняла” (Єзек. 16:49). Тут у словах Священного Писання нам показані жахливі плоди неробства. Саме воно викликало зруйнування міст долини. Бездіяльність ослаблює розум, принижує душу, спотворює розуміння, перетворює на прокляття те, що було дане як благословення (Ознаки часу, 4 травня 1882 р.).ЦДБ 130.5