8 травня. Перша велика заповідь

“Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю. Це перша Заповідь” (Марк.12:30).ЗІХ 130.1

Я бачила: усе, що претендує на почуття людини, витісняє з серця найвеличнішу Божу любов; усе, що перешкоджає безгрішному довір'ю і досконалій вірі в Нього, стає ідолом. Мені було вказано на величну першу Заповідь Христову: “Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю”. Любов до Господа ні з чим і ні з ким не можна поділяти. Ніщо не повинно принижувати нашу найбільшу любов до Нього або наше Ним захоплення. Твоя воля, твої бажання, наміри і твої радощі — усе повинно бути підпорядковано Йому.ЗІХ 130.2

Тобі потрібно навчитися підносити Господа Бога у твоєму серці, в твоїх розмовах, у всіх твоїх вчинках — лише тоді Ісус зможе допомогти тобі, навчивши, як закидати невід з того боку, з якого потрібно, аби витягти його наповненим рибою. Але якщо Христос не допоможе тобі закинути цього невода, то ти можеш працювати тижнями, місяцями і навіть роками — і усе; без результату.ЗІХ 130.3

Досліджуй себе, перевіряй свої спонукання... Намагайся показати людям Христа (Свідоцтва для Церкви, т. 1, c. [436-437]).ЗІХ 130.4

Коли людина повністю спустошує себе, коли її душа звільняється від усіх божків, вакуум заповнюється Христовим Духом, Який виливається у серце. Така людина має віру, що очищає душу від опоганення. Вона погоджується із Духом і міркує духовно. Вона не покладається на себе. Для неї Христос — все і в усьому. Вона з лагідністю приймає істину, яка постійно розкривається їй, виславляє Господа, говорячи: “А нам Бог відкрив це Своїм Духом”... “А ми прийняли духа не світу, а Духа, що від Бога, аби знати дане нам від Бога”... (1Кор.2:10, 12).ЗІХ 130.5

Голос, який звертався до Ізраїля з Синаю, звертається до людей останніх днів, говорячи: “Хай не буде у тебе інших богів переді Мною!” (Вих.20:3). Закон Божий був написаний Його власним перстом на кам'яних таблицях, що свідчить про вічну незмінність і непохитність. Він повинен зберігатися повіки — так само непорушний, як принципи Божого правління. Люди повстали проти волі Бога, але це не може примусити замовкнути Його мудрі слова і повеління, хоча люди можуть висловлюватись проти Божого об'явлення і підносити людську мудрість над чітким: “Так говорить Господь!” (Поради батькам та вчителям, c. [248]).ЗІХ 130.6

Вплив світу може нищівним чином позначитися на багатьох, і праця Божа просуватиметься вперед ціною великих зусиль і навіть жертв, але врешті-решт істина переможе (Пророки і царі, c. [186]).ЗІХ 130.7