9 квітня. Істина у Христі незмірна

“Як живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, такі той, хто споживає Мене, буде жити Мною” (Йоан.6:57).ЗІХ 101.1

Істина набута у Христі і через Христа, невимірна. Дослідник Писання дивиться наче у джерело, яке в міру того, як людина вдивляється у Його глибочінь, поглиблюється і розширюється.ЗІХ 101.2

У цьому житті неможливо повністю осягнути таємницю любові Бога, Який віддав Свого Сина для відкуплення наших гріхів. Справа, зроблена нашим Спасителем на цій Землі, є і завжди буде величною темою, яка ніколи в усій повноті не буде осягнута нашою найбільшою уявою. Людина може постійно напружувати усі свої розумові здібності, прагнучи зрозуміти глибину цієї таємниці, але її розум виявиться безсилим. Найстаранніший шукач істини побачить тут неосяжне море.ЗІХ 101.3

Істину, явлену у Христі, можна прийняти душею, відчути досвідом свого життя, але пояснити її неможливо. Її висота і довжина, широта і глибина виходять за межі нашого пізнання. Можна напружувати усю нашу уяву до кінця, але й тоді ми зможемо лише невиразно розрізнити контури любові — незбагненної, високої, як небеса, і в той же час втіленої на Землі, аби закарбувати в людстві образ Божий.ЗІХ 101.4

Однак ми можемо бачити божественне співчуття. Воно відкривається лагідній душі, що кається. Ми зможемо зрозуміти Боже співчуття тією мірою, якою будемо в змозі оцінити Його жертву за нас. Слухаючи Слово Боже з покірливістю у серці, ми відкриємо для себе велику істину викуплення. Яскравість, глибина і сила її зростуть і зростатимуть далі в міру того, як ми її осягаємо.ЗІХ 101.5

Наше життя повинно бути пов'язане із життям Христа; нам потрібно постійно живитися від Нього, споживати Того, Хто є живий “Хліб, що з неба зійшов” (Йоан.6:41), задовольняти спрагу із джерела — завжди світлого і багатого на невичерпні скарби. Якщо ми завжди бачитимемо перед собою Господа, шануючи і дякуючи Йому усім своїм серцем, ми збережемо свіжість душі у нашому релігійному житті.ЗІХ 101.6

Наші молитви стануть спілкуванням з Богом, подібним до бесіди з Другом. Він говоритиме з нами, відкриваючи Свої таємниці. При цьому нас охоплюватиме радісне відчуття особистої присутності Ісуса. Коли Він наближатиметься до нас, щоб розмовляти, як колись з Енохом, наші серця палатимуть. Якщо таке дійсно відбувається у житті християнина, тоді з'являються простота, скромність, смирення серця, що свідчить усім про те, що людина спілкується з Ісусом і навчається у Нього.ЗІХ 101.7

У тих, хто щось подібне відчуває, християнська віра відкривається як животворна сила, як всеохоплюючий життєвий принцип і дійова духовна енергія. У такій людині завжди видно свіжість, силу і радість вічної молодості (Наочні уроки Христа, c. [128-130]).ЗІХ 101.8