7 серпня. Христос помер за нас

“Тому то і Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за наші гріхи, праведник за неправедних, умертвлений у тілі” (1Петр.3:18).ЗІХ 221.1

Голгофський хрест красномовно промовляє до нашого розуму і почуттів, відкриваючи, чому ми повинні любити нашого Спасителя, зробивши Його першим, останнім і найкращим у всьому. В покірливому покаянні ми маємо знайти належне місце біля підніжжя хреста. Лише там, — дивлячись, як страждає наш Спаситель, як помирає Божий Син, — праведний за неправедних, — лише там можемо навчитися лагідності й покори. Дивіться на Того, Хто міг одним словом прикликати Собі на допомогу легіони ангелів, але став об'єктом глузувань, знущань, зневаги і ненависті. Він віддав Себе в жертву за гріх. Його ображають, — а Він навіть не погрожує; Його фальшиво звинувачують, — Він же не відкриває уст Своїх. На хресті Ісус молився за Своїх убивць. Він помирає за них. Христос платить безмежно велику ціну за кожного з них. Він без нарікань несе покарання за гріхи людини. І ця покірна жертва — Божий Син. Його престол від віку, Його Царство не має кінця.ЗІХ 221.2

Ви, що шукаєте задоволення в сумнівних розвагах і гріховних звичках; ви, що відійшли від Христа, прийдіть і подивіться на Голгофський хрест. Погляньте на царственного страждальця, Котрий пожертвував Собою задля вас, і, поки є можливість, будьте мудрі, шукайте джерело життя і справжнього щастя. Ви, що скаржитеся і нарікаєте на незручності й нечисленні випробування, які зустрічаються на шляху, прийдіть і подивіться на Ісуса,—Засновника і Завершителя вашої віри. Він залишив Свій царський престол, високе становище, відмовився від Своєї Божественної величності й прийняв на Себе людське єство. Задля нас Він був відкинутий і зневажений. Він зубожів, щоб ми збагатилися Його убогістю. Чи можна, споглядаючи очима віри страждання Христа, розповідати про свої випробування і скаржитися на власне горе? Чи можна виношувати в серці помсту, пам'ятаючи при цьому молитву, яку безкровними тремтячими устами виголосив Христос за Своїх кривдників і вбивць: “Отче, прости їм, бо вони не знають, що чинять” (Лука 23:54)?ЗІХ 221.3

Перед нами стоїть завдання упокорити гордощі й марнославство, що намагаються запанувати в нашому серці, й через покаяння та віру налагодити близькі святі стосунки з Христом... Необхідно зректися себе і постійно боротися проти гордощів. Ми повинні сховатися в Ісусі й дозволити Йому явити Себе в нашому характері та розмовах. Якщо ми постійно дивитимемось на Того, Кого прокололи наші гріхи і Хто поніс наш смуток, отримаємо силу уподібнитися до Нього. Наше життя і поведінка свідчитимуть про те, як високо цінуємо нашого Відкупителя і спасіння, здійснене Ним для нас ціною власного життя. Наш внутрішній мир стане безмежним, якщо ми упокоримося в добровільному щасливому служінні Йому (Ознаки часу, 17 березня 1887 р.).ЗІХ 221.4