10 липня. Пастир віддав Своє життя за овець

“Я Пастир добрий, і знаю Моїх, а Мої знають Мене. Як Отець знає Мене, такі Я знаю Отця, і Я кладу життя Моє за овець” (Йоан.10:14, 15).ЗІХ 193.1

Я переніс ваш смуток, перейшов боротьбу, Я зустрічався з важкими спокусами. Мені знайомі ваші сльози, бо Я також плакав. Мені відомий такий глибокий смуток, якого ніхто не переживав. Не думайте, що ви самотні й покинуті. Може ваші страждання не зворушують жодного серця на землі, та споглядайте на Мене і живіть! “Бо зрушаться гори й горби захитаються, та любов Моя не відійде від тебе і заповіт Мого миру не похитнеться, каже милуючий тебе Господь” (Ісая 54:10).ЗІХ 193.2

Як би сильно не любив пастух своїх овечок, та все ж він сильніше кохає своїх синів і дочок. Ісус — не лише наш Пастир, ай “вічний Отець”. Він сказав: “Я... знаю Моїх, а Мої знають Мене. Як Отець знає Мене, так і Я знаю Отця” (Йоан.10:14-15). Яке свідчення! Єдинородний Син, Котрий був у лоні Отця, це той, про Кого Бог проголосив: “Муж, Мій спільник” (Зах.13:7). Спілкування, яке існує між Ним і вічним Богом, — зразок того, яким має бути спілкування Христа і Його дітей на землі.ЗІХ 193.3

Оскільки ми — дар Отця і нагорода за Його працю, — Ісус нас любить. Він кохає нас як Своїх дітей. Дорогий читачу, Він любить і тебе. Небеса не можуть дати нічого більшого і кращого. Тому будь упевнений у Божій всепрощаючій любові.ЗІХ 193.4

Ісус думав про ті душі на землі, котрі заблукали з вини фальшивих пастирів. Про тих, кого Він бажав зібрати, як овець Свого пасовиська, які були розсіяні між вовками, Ісус сказав: “Також є у Мене інші вівці, які не з цієї кошари, — тих також Мені треба привести. І вони почують голос Мій, — і буде одна отара й один Пастир!” (Йоан.10:16).ЗІХ 193.5

“Тому Отець любить Мене, що Я віддаю життя Моє, щоб знову прийняти його” (в. 17). Отже, Мій Отець так полюбив вас, що і Мене любить ще сильніше за те, що Я віддав життя для вашого відкуплення. Ставши вашим Заступником і Поручителем, віддаючи за вас Своє життя, приймаючи на Себе ваші немочі та гріхи, Я стаю ще дорожчим для Отця...ЗІХ 193.6

Перебуваючи у людській подобі, Він був смертним, але як Бог, Він був Джерелом життя для людства. Ісус міг противитися смерті й відмовитися підкоритися їй, але Він добровільно віддав Своє життя, щоб знову явити життя і безсмертя. Він поніс гріхи світу, терпів його прокляття, дав Своє життя як жертву, щоб людина не померла навіки. “Та Він наші недуги взяв на Себе, Він ніс на Собі наші болі”... (Христос — надія світу, c. [483-484]).ЗІХ 193.7