17 жовтня. Визнаючи Божу власність

“Ліпший для мене Закон уст Твоїх, ніж гори золота й срібла” (Псал.119:72).ЗІХ 292.1

Слова псалмиста: “Ліпший для мене Закон уст Твоїх, ніж гори золота й срібла”, — це істина не тільки з позиції релігії. Вона містить незаперечний принцип, визнаний навіть діловим світом. У наш час нестримної жадоби до зиску, серед жорстокої боротьби та безпринципних методів молода людина, яка починає життя чесно, працьовито, стримано, непорочно й ощадливо, володіє більшим капіталом, ніж той, хто просто має багато грошей.ЗІХ 292.2

В основі ділової чесності й справжнього успіху лежить визнання, що усе — в Божих руках. Творець усього — Бог є справжнім Господарем світу, який створив. А ми лише Його управителі. Він довірив нам усе, аби ми під Його керівництвом могли усім керувати.ЗІХ 292.3

Це стосується як окремої людини, так і всіх сфер людської діяльності. Визнаємо це чи ні, але ми лише управителі, яких Бог наділив талантами і можливостями; ми живемо у світі, щоб звершувати доручену Ним справу.ЗІХ 292.4

Кожній людині призначено “своє діло” (Марк.13:34), — справа, до якої—вона має хист, яка в результаті праці стане величезним благом, як для неї, так і її братів, послужить для Божої слави.ЗІХ 292.5

Отже, наше заняття або покликання — це частина великого Божого плану; доки цей план здійснюється відповідно до Його волі, Господь Сам відповідає за результати. “Ми співробітники Божі” (1Кор.3:9). Від нас вимагається лише щира згода з Його керівництвом. Нам не слід непокоїтися. Намагайтеся бути старанними, вірними, уважними, ощадливими й обачними. Нехай усі ваші здібності використовуються повною мірою. Однак пам'ятайте: результат залежить не від наших зусиль, а від Божих обітниць. Той, Хто годував Ізраїля в пустелі і підтримував Іллю під час голоду, і в наш час володіє такою ж силою. “Отже, не журіться, кажучи: ‘Що нам їсти?’ або ‘Що нам пити?’ чи ‘В що одягатись?’... Шукайте ж перш за все Царства Божого і правди Його, а все це додасться вам” (Матв.6:31, 33).ЗІХ 292.6

Той, Хто посилає людям можливість і здібності здобувати багатство, покладає на них і певні обов'язки. З усього, що ми отримуємо, певна частина — десятина Господня — належить Йому... “Принесіть усі десятини до дому скарбниці” (Мал.3:10), — це Боже повеління. Воно не закликає до вдячності або щедрості і розглядається, як питання чесності. Десятина належить Господу, і Він наказує нам повертати Його частину.ЗІХ 292.7

“А від доморядників вимагається, щоб кожен виявився вірним” (1Кор.4:2). Якщо чесність — це найважливіший принцип у діловому житті, то чи не повинні ми бути чесними по відношенню до Бога, що також стосується і всіх інших обов'язків? (Виховання, c. [137-139]).ЗІХ 292.8