12 липня. Цінність загубленої вівці

“В тому любов, що не ми полюбили Бога, а Він полюбив нас” (1Йоан.4:10).ЗІХ 195.1

Фарисеї говорили: якби Ісус був правдивим пророком, Він був би схожий на нас, повторював би наші правила і постанови та поводився б з нечестивими митниками і грішниками так, як ми, фарисеї. Віддаючи Свого Сина на смерть за гріхи світу, Господь Бог показав, як високо Він цінує людей; бо, віддаючи Ісуса світові, Він віддав найкращий небесний дар. Кожна душа має виявити глибоку вдячність Богові за ту безмежну жертву. З якого б племені, язика і покоління не була людина; якою б вона не була: білою чи чорною, — вона носить образ Божий і куплена Кров'ю Христа. Виявляти презирство або ненависть до будь-якого народу — означає виявляти характер сатани.ЗІХ 195.2

Бог оцінив людину настільки високо, що віддав Ісуса, щоб Він жив життям покори, убогості й самовідданості, зазнав презирство, відкинення і смерть, аби людина, Його загублена вівця, могла бути врятована. Хіба не чудово, що все небо зацікавлене у спасінні людини? Хіба не дивно, що тисячі ангелів піднімаються і спускаються таємничими сходами, щоб служити тим, хто стануть спадкоємцями спасіння? Ангели не приходять на землю, щоб осуджувати і руйнувати, правити і вимагати пошани, але щоб у ролі вісників співпрацювати з Вождем війська Господнього, допомагати людям, які вийдуть шукати і рятувати заблудних овець. Ангелам наказано охороняти тих, що бояться і люблять Бога.ЗІХ 195.3

Усе небо співчуває вівцям, які блукають далеко від отари. Якщо б фарисеї, замість того щоб об'єднуватися з ворогом Бога і людини, працювали в гармонії з Небом, вони не зневажали б викуплених кров'ю Христа. Коли спокуси сатани втрачають силу; коли грішник дивиться на Голгофу і бачить безмежно дорогу жертву, принесену за спасіння грішного людства, він починає роздумувати над цим, і Божа любов глибоко зворушує його серце. Він кається. “В тому любов, що не ми полюбили Бога, але він полюбив нас” (1Йоан.4:10).ЗІХ 195.4

О, якби ми могли збагнути Божу любов і хоча б малою мірою запастися співчуттям, яке було явлене пропащому людству! Тоді ми дивилися б і жили! Споглядаючи на Христа, людина змінюється і перетворюється в характері від слави в славу. Починається боротьба світла і темряви. Бідний грішнику, зображений загубленою вівцею, яку шукає пастир, поглянь на хрест!.. У бідному сліпому чоловікові, котрому співчутливий Пастир повернув зір, самоправедний фарисей бачив лише того, хто гідний... презирства (Ознаки часу, 20 листопада 1893 р.).ЗІХ 195.5