18 червня. Кайданами людського співчуття

“Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус говорить їй: ‘Дай Мені напитися!’” (Йоан.4:7).ЗІХ 171.1

Жодного разу Христос не пройшов мимо людини, вважаючи її негідною, але завжди прагнув використовувати Свою зціляючу силу, аби допомогти кожній душі, до якого класу вона не належала б. Його уроки завжди були доречні, відповідали обставинам і часові. Усяке зневажливе або образливе ставлення людей до своїх ближніх все більше закріплювало у Нього думку про те, що вони гостро потребують Його боголюдського співчуття. Він намагався вселити надію найчерствішим і найозлобленішим з них, даруючи їм упевненість у тому, що вони також зможуть стати досконалими і чистими, набувши такий характер, який зробить їх істинними дітьми Божими...ЗІХ 171.2

Незважаючи на те, що Ісус був євреєм, Він вільно спілкувався із самарянами, у ніщо не ставлячи фарисейські звичаї власного народу. Всупереч упередженням, Він не нехтував гостинністю народу, до якого іудеї почували одне лише презирство. Він спав з ними під одним дахом, їв за одним столом, споживаючи їжу, яку готували і подавали на стіл їхні руки; Ісус вчив на їхніх вулицях і ставився до самарян, у вищому розумінні цього слова, ввічливо і з добротою. І коли Він притягував їхні серця людським співчуттям, Його Божественна благодать дарувала їм спасіння, відкинуте юдеями.ЗІХ 171.3

Христос ніколи не пропускав можливості проголосити Євангеліє спасіння. Послухаймо Його дивовижні слова, звернені до однієї жінки із Самарії. Він сидів біля криниці Якова, коли жінка прийшла зачерпнути води. На її здивування, Він звернувся до неї з проханням. “Дай Мені напитись”, — сказав Він. Йому хотілося задовольнити спрагу ковтком холодної води, а також знайти можливість дати їй живої води. “Як Ти, — сказала жінка, — будучи Іудеєм, просиш напитися в мене, Самарянки? Бо Юдеї із Самарянами не спілкуються”. Ісус сказав їй у відповідь: “Якби ти знала дар Божий, і Хто говорить тобі: ‘Дай Мені напитися’, то ти сама просила б у Нього, і Він дав би тобі води живої”. (Йоан.4:7-10).ЗІХ 171.4

Як же багато зацікавленості виявив Ісус до однієї лише жінки! Якими ж серйозними і виразними були Його слова! Коли жінка почула їх, вона “залишила свій водонос, і побігла в місто, говорячи своїм друзям і знайомим: ‘Підіть, подивіться Людину, Яка сказала мені усе, що я зробила: чи то не Він Христос?’” Далі читаємо, що “із того міста багато самарян увірували в Нього”. (Йоан.4:28-29, 39); а хто може сказати, скільки душ, відчувши на собі вплив цих слів, знайшли спасіння за усі минулі з того часу роки?ЗІХ 171.5

Де б не відкривалися серця для істини, Христос завжди готовий благовістити. Він показує людям Отця, допомагаючи зрозуміти, на яке служіння очікує Той, Хто читає кожне серце. Для таких Він не говорить притчами. Їм, як тій жінці біля криниці, Він відповідає: “Це Я, Котрий говорю з тобою” (Йоан.4:26). (Служіння зцілення, c. [25-28]).ЗІХ 171.6