18 вересня. Духовний розвиток через служіння

“Давайте і дасться вам: доброю мірою, утрушеною, наповненою, натоптаною віддадуть вам. Бо якою мірою міряєте, такою відміряють і вам” (Лука 6:38).ЗІХ 263.1

Хто присвячує своє життя служінню Христові, ті знають, що таке справжнє щастя. Їхні інтереси й молитви сягають набагато далі за власне “я”. Намагаючись допомагати іншим, вони зростають самі. Перед ними розкриваються найграндіозніші плани, невимовно хвилюючі звершення; і як же їм не зростати, якщо вони стають під божественний потік світла і благословень? Такі люди отримують мудрість з небес. Вони дедалі більше з'єднуються з Христом у всіх Його планах. У такому разі не існує умов для духовного застою. Честолюбні бажання і пошуки свого витісняються постійним захопленням інтересами інших, благородними прагненнями, які походять зі святої сфери (Свідоцтва для Церкви, т. 2, c. [42]). .ЗІХ 263.2

Небесні істоти прагнуть співпрацювати з людьми, бажаючи показати світові, якими вони можуть стати і що можуть зробити для спасіння душ, які гинуть.ЗІХ 263.3

Справді навернена людина настільки переповниться Божою любов'ю, що прагнутиме поділитися з іншими своєю радістю. Господь бажає, аби Церква відкрила світові красу Його святості. Вона повинна продемонструвати силу християнської релігії. В характері християнина мають бути відображені небеса. Мешканці темряви чекають, щоб почути пісню хвали і вдячності. Ми покликані прагнути робити добро іншим, якщо відчуваємо вдячність Євангеліє, за його обітниці й запевнення. Таке служіння принесе промені небесної істини змученим, занепокоєним, страждаючим душам. Воно подібне до джерела, що відкривається знеможеному, спраглому мандрівнику. У справах милосердя й любові має бути відчутним вплив Божих ангелів.ЗІХ 263.4

Служіння Христа є прикладом для нас. Він постійно творив добро. У храмі, в синагогах, на вулицях і площах міст, у майстерні, на березі моря і схилах гір Він проповідував і зціляв хворих. Його життя було взірцем безкорисливого служіння; воно має бути прикладом і для нас. Його ніжність, співчуття і любов мала б, докорити наш егоїзм і черствість.ЗІХ 263.5

Де б Христос не проходив, Він на Своєму шляху сіяв благословення. Ті, що називають себе християнами, чи засвоїли вони Його уроки доброти, ніжності, співчуття і безкорисливої любові? Прислухайтеся до Його слів звернених до слабих, змучених і безпорадних:“Прийдіть до Мене всі знеможені і обтяжені, і Я заспокою вас!” (Матв.11:28). Його терпіння не втомлює, Його любов не пригнічує (Свідоцтва для Церкви, т. 9, c. [30-31]).ЗІХ 263.6