28 березня. Увійшов на небеса в людській подобі

“Мужі галілейські, чого стоїте і дивитесь на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він відходив на небо!” (Дії 1:11).ЗІХ 89.1

Учні ще стояли, вдивляючись у небо, коли почули незвичайно мелодійні голоси, що зверталися до них. Повернувшись, вони побачили двох ангелів у людській подобі, котрі сказали: “Мужі галілейські, чого стоїте і дивитесь на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він відходив на небо!”ЗІХ 89.2

Ці ангели були з числа небесного воїнства, котре чекало у світлій хмарині, щоб супроводжувати Ісуса до Його небесного дому. Вони посідали найвище становище серед ангелів. Це вони супроводжували Ісуса протягом усього життя на землі і прийшли до Його гробниці при воскресінні. З великим нетерпінням небеса чекали, коли завершиться Його місія у світі, котрий перебував під прокляттям гріха. І тепер для Всесвіту настав час прийняти Свого Царя...ЗІХ 89.3

Христос вознісся на небеса у людській подобі. Учні бачили, як хмара прийняла Його. Той Самий Ісус, Який ходив, розмовляв і молився з ними, Який ламав хліб, плавав на озері водному човні, Який цього ж дня зійшов з ними на гору Оливну, вознісся тепер до престолу Отця. Ангели запевнили учнів, що Христос, Котрий вознісся на небеса, повернеться у такий самий спосіб. Він прийде із хмарами... І побачить Його кожне око... Тому учні мали усі підстави радіти, маючи надію на повернення свого Господа.ЗІХ 89.4

Коли учні по верталися до Єрусалима, люди із подивом дивилися на них. Після засудження і розп'яття Христа вони сподівалися побачити учнів пригніченими і присоромленими. Вороги сподівались побачити на їхніх обличчях вираз скорботи і горя, але замість цього вони світилися радістю і торжеством.ЗІХ 89.5

Учнів майбутнє вже не цікавило. Вони знали, що Ісус перебуває на небесах і опікується ними, як і раніше. Апостоли були переконані, що мають Друга біля Божого престолу, а тому з радістю направляли молитви до Отця в Ім'я Ісуса... Їхня віра зростала і поглиблювалась; вони не переставали повторювати величну істину: “Христос Ісус помер, але й воскрес; Він праворуч Бога, і заступається за нас” (Римл.8:34). А день П'ятдесятниці приніс їм повноту радості, бо, за обітницею Христа, до них прибув Утішитель (Христос — надія світу, c. [831-832]).ЗІХ 89.6