19 жовтня. Корінь та плід

“Коли б ви вірили Мойсеєві, повірили би Мені, бо Він писав про Мене” (Йоан.5:46).ЗІХ 294.1

Як відомо, Боже Слово включає Писання Старого і Нового Завітів. Кожна з цих частин не є повної без другої. Сам Христос проголосив, що істини Старого Завіту такі ж цінні, як і Нового. Христос був таким же Відкупителем людей на початку світу, яким Він є і нині. Перш ніж Син Божий зодягнув Свою божественність у людську природу і прийшов у наш світ, євангельська вістка вже була передана через Адама, Сифа, Еноха, Метушалаха та Ноя. Носіями цієї вістки були: Авраам у Ханаані і Лот у Содомі; в кожному поколінні були вісники, які проголошували Його прихід...ЗІХ 294.2

Провіщені пророками істини про життя, смерть і посередницьке служіння Христа на небесах, свідками яких були апостоли, стали основою їхньої проповіді. Головними гемами мали бути: покора Христа, Його чистота, святість й незрівнянна любов. Щоб звіщати Євангеліє в усій повноті, апостоли повинні були представляти Христа не тільки як Учителя, Який відкрився їм Своїм життям і наукою, але й передреченою пророками Старого Завіту та символізованого жертвами Месію...ЗІХ 294.3

У кожному поколінні відбувається поступальний розвиток істини, так що кожна нова ідея — це Божа вістка до людей стосовно саме того часу, у який вони живуть. Однак при цьому і старі істини не втрачають свого значення; нова істина не може бути абсолютно незалежною від попередніх, але являє собою їхнє продовження, розвиток. Лише добре усвідомивши старі істини, ми можемо зрозуміти нові. Коли Христос вирішив відкрити учням істину Свого воскресіння, Він почав “від Мойсея та всіх пророків ... пояснював їм усе сказане в Писанні про Нього” (Лука 24:27). З іншого боку, необхідно зрозуміти, що попередня істина звеличується у світлі її нового розкриття. Хто відкидає або зневажає нову істину, той насправді не володіє і старою. Для нього древня істина втрачає свою життєдайну силу і перетворюється на мертву догму.ЗІХ 294.4

Чимало людей заявляють, що приймають і проповідують лише істини Старого Завіту, відкидаючи при цьому Новий. Однак, відмовляючись прийняти вчення Христа, вони цим свідчать, що насправді не вірять тому, що говорили патріархи і пророки...ЗІХ 294.5

Відкидаючи Старий Завіт, інші люди, по суті, зневажають і Новий; обидва Завіти — це частини одного нерозривного цілого. Ніхто не може правдиво представити Божий Закон без Євангелія або Євангеліє без Закону. Закон — це втілене Євангеліє, а Євангеліє — це розкритий Закон. Закон — це корінь і стовбур, Євангеліє — пахуча квітка і плід, що зростає на цьому стовбурі.ЗІХ 294.6

Старий Завіт проливає світло на Новий, а Новий освічує Старий. І один, і другий являють собою відкриття Божої слави у Христі. Обидва — це істини, які відкриватимуть старанному шукачеві нові глибини (Наочні уроки Христа, c. [126-128]).ЗІХ 294.7