9 вересня. Духовна сила

“Щоб ви, укорінені і утверджені в любові, могли зрозуміти із усіма святими” (Ефес.3:17-18).ЗІХ 254.1

Ми маємо відображати характер Ісуса. В церкві, вдома, спілкуючись із сусідами, — усюди ми повинні прагнути до того, аби відобразити привабливий образ Ісуса. Цього не станеться, якщо ми не сповнимося Його повнотою. Якби ми зблизилися з Ісусом, то полюбили б Його за доброту і досконалість, а наш характер настільки уподібнився б до божественного, що усі зрозуміли б, що ми були з Ісусом і навчилися від Нього.ЗІХ 254.2

Запроваджуючи чисті принципи Євангелія Христа у своє життя, ми шануємо і прославляємо Небесного Отця. Таким чином ми відбиватимемо послане небом світло на навколишній похмурий світ. Грішники будуть змушені визнати, що ми є дітьми світла, а не темряви. Як вони довідаються про це? За плодах, які ми приноситимемо. Імена людей можуть бути записані в церковних книгах, але це ще не робить їх синами і дочками світла. Вони можуть займати почесне становище й отримувати похвалу від людей, але від цього вони не стають дітьми світла... Люди повинні пережити глибокий вплив Божої благодаті — дію Божої любові на серце, і ця любов виявиться у послухові.ЗІХ 254.3

Це Христос, Котрий мешкає в душі, дає духовну силу, роблячи нас провідниками світла. Чим більше маємо світла, тим більше можемо передати . його оточуючим. Чим ближче ми перебуваємо біля Ісуса, тим ясніше бачимо Його доброту. Коли дивимося на Христа в Його чистоті, ми краще бачимо вади власного характеру. Ми прагнемо тієї повноти, яка пробуває в Ньому і сяє в досконалості Його небесного характеру; через споглядання змінюємося на Його подобу...ЗІХ 254.4

Щодня ми сіємо певне насіння. Якщо сіємо насіння невіри, то і жатимемо невіру; якщо сіємо насіння гордості, то і жатимемо гордощі; якщо сіємо насіння упертості, то те саме пожнемо, бо “що тільки людина посіє, те й пожне” (Гал.6:7).ЗІХ 254.5

Бог може наповнити наші серця Своєю повнотою, але і ми також повинні щось робити. Нам не слід плекати свої вади і гріхи, а відмовитися від них і поспішити упорядкувати своє серце. Коли це буде зроблено, ми візьмемо ключ віри і відчинимо скарбницю чудових Божих благословень... Ми черпатимемо з безмежної повноти. Нам дана обітниця нашого Господа: “По вірі вашій хай станеться вам”. Ми можемо здобути вінець життя, місце по правиці Божій, і коли ми входитимемо через перлинні ворота,то почуємо солодші за найгарнішу музику слова: “Гаразд, добрий і вірний слуго!.. Увійди в радість господаря твого” (Матв.25:23) (Ознаки часу, 18 серпня 1887 р.).ЗІХ 254.6