29 серпня. Природа у світлі Голгофи

“‘Пане, чи ж не добре насіння сіяв ти на полі твоїм? Звідки ж узявся кукіль?’ Він же відповів їм: ‘Це зробив чоловік — ворог”’ (Матв.13:27-28).ЗІХ 243.1

Нехай дитина змалечку, наскільки це можливо, перебуває там, де цей чудовий підручник природи розкриватиметься перед ним. Нехай вона милується мінливими картинами на полотні небес, ознайомиться з чудесами землі й моря, нехай спостерігає за таємницями чергування пір року, щоб в усьому пізнавати задуми Творця.ЗІХ 243.2

Це найкраща основа справжнього виховання. Діти часто дивуються, коли спілкуються з природою і помічають вияв протидіючих сил. У такому разі їм потрібний тлумач. Усі, хто помічають відбиток гріха навіть у природі, мають засвоїти один і той самий сумний урок: “Це зробив чоловік — ворог”.ЗІХ 243.3

Правильно пояснити уроки природи можна лише у світлі, що сяє з Голгофи. В історії про Віфлеєм і Голгофу бачимо, яким благом є перемога над гріхом, а також усвідомлюємо, що кожне послане нам благословення є даром відкуплення.ЗІХ 243.4

Гріх представлений колючками і шпильками, будяками і кукілем; він руйнує надії й отруює життя. Любов же відроджується у співі пташок і весняному цвітінні, в жаданому дощі й сонячному світлі, в літньому легенькому вітерці й пахучій свіжості. Від лісового дуба до фіалки, що квітує на його корені, природа невтомно звіщає нам про Божу благодать.ЗІХ 243.5

“Бо Я свідомий Моїх щодо вас задумів, — слово Господнє, — задума щастя, а не лиха”. Ця вістка сяє підбадьорливим світлом з хреста, і її можна прочитати в навколишній природі. Небеса проголошують Його славу, і земля сповнена Його щедрот (Виховання, c. [100-101]).ЗІХ 243.6

Коли Адам і Єва втратили в Едемі одяг святості, вони більше не бачили світла, що осявало природу. Вони перестали правильно розуміти її. Але для тих, хто приймає світло життя Христа, природа знову починає сяяти. Лише у світлі, що променіє з хреста, ми можемо правильно пояснювати уроки природи.ЗІХ 243.7

Хто знає Бога і Його Слово, той твердо переконаний у богонатхненності Святого Письма. Він не перевіряє Біблію людськими науковими ідеями. Навпаки, випробовує ці ідеї непогрішимим Мірилом Слова. Він знає, що Боже Слово — істина, а істина ніколи не суперечить сама собі... Божі шляхи, явлені у світі природи та Його стосунках з людьми, — це скарбниця, яка відкривається для кожного учня у школі Христа (Свідоцтва для Церкви, т. 8, c. [324-325]).ЗІХ 243.8