10 листопада. Записані в небесних книгах

“Отже, ви вже не чужі і не пришельці, а співгромадяни святих і домашні Бога” (Ефес.2:19).ЗІХ 316.1

Ті, що мають тісне спілкування з Богом, не обов'язково процвітають у цьому житті. Часто вони можуть переносити важкі переживання і скорботи. На Йосипа були зведені наклепи і його переслідували через те, що він залишався чесним і вірним Богові. За Давидом, вибраним вісником Божим, як за диким звіром полювали нечестиві вороги. Даниїл був вкинений до лев'ячої ями, тому що був вірний і відданий Богові. Йов був позбавлений усіх своїх земних володінь і уражений такою хворобою, що його родичі і друзі відчували огиду до нього, однак він зберіг свою вірність Богові. Єремія промовляв слова, котрі Бог вкладав до його уст, і його ясне свідоцтво настільки розлютило царя і князів, що він був вкинений до смердючої ями. Степан був побитий камінням за те, що проповідував Христа розп'ятого. Павло був ув'язнений, багато разів битий палицями, камінням і, врешті-решт, страчений, оскільки був відданим вісником, котрий ніс благословення язичникам. Йоан був засланий на острів Патмос за слово Боже і свідчення Ісуса Христа.ЗІХ 316.2

Ці приклади людської стійкості і могутності Божественної сили є для світу свідченням вірності Божих обітниць про Його незмінну присутність і підкріпляючу благодать. Коли світ дивиться на цих покірних людей, він не може зауважити тієї моральної цінності, яку вони мають в Божих очах. Якими б суворими не були випробування і спокуси, через віру людина може покладатись на Бога в найпохмуріший час, відчуваючи, що Бог стоїть біля керма. Тільки очима віри можна бачити далі дочасного і оцінити перевагу вічних багатств.ЗІХ 316.3

Великий полководець перемагає цілі народи, примушуючи тремтіти армії половини земних царств, а сам, розчарований помирає у вигнанні. Філософ, що спостерігає чудовий порядок у Всесвіті, зауважуючи усюди прояви Божої сили і насолоджуючись їхньою гармонією, часто не бачить у цих чудових ділах Руку Того, Хто створив усе це. “Людина, яка в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине” (Псал.49:21). Надія на славне безсмертя не освічує майбутнього Божих ворогів. Але славним героям віри дано обітницю спадку більш цінного, ніж земні багатства, — спадку, який задовольнить сподівання душі. Ці герої можуть бути невідомими і не визнаними світом, але вони записані як небесні громадяни до небесних книг. Чудова велич, неминуща, вічна слава будуть кінцевою нагородою тих, кого Бог зробив спадкоємцями усього (Свідоцтва для Церкви, т. 4, c. [480-484]).ЗІХ 316.4