11 червня. Навчаючись у божественного Учителя

“І Він сяде як той, що топить та чистить срібло; і очистить синів Левія, і переллє їх,як золото й срібло, і будуть для Господа жертву приносити в правді” (Мал.3:3).ЗІХ 164.1

Тут описаний процес очищення, що проводить Господь Саваоф. Для душі це найтяжче випробування, але тільки завдяки йому можуть бути видалені грубі та погані домішки. Випробування, що випадають на нашу долю, необхідні, щоб наблизити нас до нашого Небесного Отця, до покори Його волі, аби ми могли запропонувати Господеві жертву праведності. Бог дав кожному з нас можливості і таланти для розвитку. Нам потрібний новий живий досвід у релігійному житті, щоб виконати Божу волю. Що б не довелось нам пережити у минулому, того досвіду недостатньо для теперішнього часу. Він не зміцнить нас і не допоможе перемогти труднощі, що виникають на нашому шляху. Щоб стати переможцями, ми потребуємо нової благодаті і свіжих сил щоденно.ЗІХ 164.2

Дуже рідко людина двічі потрапляє абсолютно в одну і ту ж саму ситуацію... Кожний знає має свій індивідуальний досвід, особливі обставини для звершення певної роботи. У Бога є служіння і мета для життя кожного зокрема і усіх разом. Кожна подія, якою б незначною вона не була, займає своє місце у нашому житті. Ми повинні мати постійне світло і досвід, що походить від Бога. Ми усі потребуємо як одного, так й іншого, і Бог бажає їх дати, якщо ми приймемо. Він не закрив небесних вікон для наших молитв; але чимало людей не відчувають необхідності у божественній допомозі, яка їм дуже потрібна...ЗІХ 164.3

Ми маємо старанно вчитися у Божественного Учителя як нині, такі в будь-який період нашого життя. І чим більше набуваємо досвіду, тим ближче стаємо до чистого небесного світла і гостріше відчуваємо в собі те, що потребує виправлення. Ми усі можемо роботи добрі справи, благословляючи інших, якщо тільки шукаємо поради у Бога і йдемо шляхом покори і віри. Дорога праведних — це шлях прогресу, постійного руху від сили до сили, від благодаті до благодаті, від слави до слави. Божественна освіта буде ще більш зростати, супроводжуючи наш рух уперед, підготовляючи нас до обов'язків і критичних обставин, що чекають на нас попереду.ЗІХ 164.4

Справжнє благочестя прагне самовираження і спілкування. Псалмоспівець говорить: “Справедливість Твою не ховав я в середині серця свого; про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав; не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні” (Псал.40:11). Де є Божа любов, там завжди з'являється бажання виявити її. Але нам тяжко підкоритися необхідності розп'яти себе...ЗІХ 164.5

Ми можемо цілковито навернутися, перемінитись і бути по-справжньому дітьми Божими, не лише насолоджуючись пізнанням Його волі, але своїм прикладом ведучи інших тим самим шляхом смиренного послуху і посвячення (Рев'ю енд Геральд, 22 червня 1886 р.).ЗІХ 164.6