26 липня. Христос—усе для Його дітей

“Мої вівці слухаються голосу Мого, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною” (Йоан.10:27).ЗІХ 209.1

Завдяки зміні характеру людини, ярмо Христа стає для неї любим, а тягар — легким. Вірою кожний бажаючий може з'єднатися з Христом у своєму послухові й служінні.ЗІХ 209.2

Виключне право Бога — повелівати, а обов'язок людини — підкорятися. Ніхто не зазнає насильства. Почесний обов'язок послуху покладається на людей як Божих дітей, спадкоємців неба. Вони повинні працювати для Бога охоче, гідно і від усього серця. У послухові усім Божим Заповідям виявляється дух любові до Бога. Христос жив і працював саме в такій атмосфері любові.ЗІХ 209.3

Кожне слово, кожний вчинок — це праця для Бога. Працею виявляється віра в Бога і довіра до людей. Христос ніколи не віддав би Свого життя за людей, якби не вірив у спасіння душ, за які помер. Він знав, що багато сердець відгукнуться на любов, яку Він виявив до людства. Звичайно, не кожне серце відгукнуться, але якщо захоче, кожна людина може відповісти на Божу незрівнянну любов. “Мої вівці слухаються голосу Мого”,—сказав Христос. Серце, яке прагне до Бога, пізнає Його голос. Бог не може відкритися жодній душі, яка не відгукується на запропоновану Ним благодать і даровану любов. Бог очікує від людей відповіді ...ЗІХ 209.4

Результат залежить лише від них самих. Він наполегливо запрошує їх на великий бенкет. Він пропонує їм учту, яка задовольнить усі їхні потреби. Його слово поживне і корисне. “І коли шукатиме Мене, знайдете, як тільки шукатимете Мене всім серцем вашим” (Єрем.29:13)... Тоді Господь зішле Свого Духа, як у день П'ятидесятниці...ЗІХ 209.5

Кожний може мати особисте, безпосереднє спілкування з Богом. Під керівництвом Святого Духа серце такої людини палатиме любов'ю до Господа. Вона уподібниться до довірливої дитини. Христос не очікує від неї особливих заслуг. О, якби всі могли прийти до Бога такими, якими є, і дозволили Йому змінити їх, зробити Своєю власністю! Господь очікує від них лише одного: щоб вони прийняли Його, навчилися нести Його ярмо і тягар, щоб Небеса могли бачити в них Божих співпрацівників. Кожна душа, що потребує допомоги і спокою, може прийти за світлом і життям до Того, Хто поніс усі тягарі.ЗІХ 209.6

Христос просто не міг не світити Своїм життям, оскільки був Світлом. Таким було усе Його служіння. Він сказав: “Я прийшов для того, щоб мали життя і мали з достатком” (Йоан.10:10). У Мені немає жодної темряви... Світло — це відкриття, і воно має сяяти серед моральної темряви. Для тих, що приймають Його, Христос є усім. Він — їхній Утішитель, Захисник, Цілитель. Без Христа взагалі немає світла. Між душею та Ісусом не повинно бути темної хмари. Любляче серце Христа прагне освітити душу яскравим промінням Своєї праведності (Лист 153a, 1897 р.).ЗІХ 209.7