17 липня. Радість за одного розкаяного грішника

“Кажу вам, що так само на небесах буде більше радості за одною грішника, який покаявся, ніж за дев'яносто дев'ять праведників,які не потребують покаяння” (Лука 15:7).ЗІХ 200.1

Ісус, Син Всевишнього, провадить боротьбу з силами сатани, котрий усіма засобами намагається протидіяти Божій справі. Сили світла і темряви борються за душу людини. Добрий Пастир шукає Своїх овець, і якої ж ганьби, яких нестатків,—якого болю Він зазнає! Пастирі лише дещо знають про сувору боротьбу, але це ніщо порівняно з тим, чого зазнав небесний Пастир. Яке співчуття, який смуток, яка постійність! Він шукає загублених! Мало хто усвідомлює, яких відчайдушних зусиль докладає сатана, аби Пастир не досяг Своєї мети. Коли ж Він нарешті знаходить Свою загублену вівцю, то з радістю бере її на руки і несе на плечах назад до отари. Тоді починають лунати звуки небесних арф і звучить радісний гімн про спасіння заблудних і загублених овець. “Так само на небесах буде більше радості за одного грішника, який покаявся, ніж за дев'яносто дев'ять праведників, які не потребують покаяння...”ЗІХ 200.2

Син Людський прийшов знайти і спасти те, що загинуло. Загублена вівця ніколи сама не знайде дороги назад до отари. Якщо її не знайде і не врятує дбайливий пастир, вона блукатиме, поки не загине. Яке влучне зображення Спасителя! Якщо б Ісус, добрий Пастир, не прийшов знайти і врятувати загублених, ми навіки загинули б. Фарисеї навчали, що ніхто, крім юдейської нації, не буде спасенним; вони з презирством ставилися до всіх інших народів. Але Ісус запрошував до Себе усіх, кого відкинули фарисеї, ставлячись до них з милосердям і співчуттям...ЗІХ 200.3

“Бо так Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, віруючий у Нього, не загинув, а мав життя вічне” (Йоан.3:16). Любов до людини, яка виявилася в дарі Його Єдинородного Сина, викликала у сатани люту ненависть як до Самого Подателя, так і безцінного Дару. Сатана представив світові Отця у фальшивому світлі, але цей великий Дар викрив оману сатанинських заяв; була явлена незрівнянна любов, яка доводила: людина буде викуплена незбагненно дорогою ціною. Сатана намагався спотворити Божий образ в людині, щоб Бог, дивлячись її нечестя, падіння і деградацію, відмовився від неї як безнадійно загубленої. Але Господь віддав Свого Єдинородного Сина, щоб грішна і зіпсута людина не загинула, але через віру в Ісуса Христа могла виправитися, відновитися, відобразити образ Божий і таким чином отримати вічне життя (Ознаки часу, 20 листопада 1893 р.).ЗІХ 200.4