16 травня. Суд відкладений

“Того дня Я виконаю над Ілієм все, що Я говорив про дім його, від початку й до кінця” (1 Сам. 3:12; див. також 1 Сам. 2:22-36).БМ 157.3

Ілій припустився великої помилки, дозволивши своїм синам здійснювати святе служіння. Виправдовуючи їхню поведінку, він зовсім перестав помічати їхні гріхи; у результаті вони досягли такої межі, що батько вже не міг закривати очі на злочини власних синів. Люди скаржилися на їхні беззаконні дії, і первосвященик страждав із цього приводу. Він вирішив більше не мовчати, але його сини звикли думати лише про себе і вже не звертали ні на кого уваги. Вони бачили горе свого батька, але це не зворушувало їхні черстві серця. Хофні та Пінхас чули лагідні батьківські застереження, але вони не справляли на них жодного враження. Незважаючи на те, що сини Ілія були попереджені про наслідки свого беззаконня, вони не відчували ані найменшого бажання залишити гріховний спосіб життя. Якби Ілій діяв справедливо щодо своїх нечестивих синів, вони були б позбавлені права священства й покарані смертю (Патріархи і пророки, c. [577]).БМ 157.4

Із року в рік Господь відкладав Свої страшні суди. Багато чого можна було би зробити за ці роки, спокутуючи помилки минулого, але старий священик не робив нічого, аби виправити зло, яке опоганювало Господню святиню і призвело тисячі ізраїльтян до загибелі. Зловживаючи Божим терпінням, Хофні та Пінхас зробили свої серця ще запеклішими; вони стали ще зухвалішими у своєму беззаконні. Ілій сповістив усьому народові Божі слова перестороги й докору, звернені до його дому. Цим він сподівався якоюсь мірою протистояти лихим наслідкам, до яких призвела його недбалість у минулому. Та народ, як і священики, знехтував цими застереженнями (там само, c. [582]).БМ 158.1

Бог засуджує недбалість, потурання гріху та злочинам, а також байдужість, яка занадто повільно виявляє згубний вплив гріха в сім'ях тих, хто називає себе християнами. Він вважає батьків відповідальними за недоліки та примхи їхніх дітей. Бог вилив Своє прокляття не лише на синів, але й на самого Ілія, і цей жахливий приклад має бути застереженням для батьків у наш час (Свідчення для Церкви, т. 4, c. [200]).БМ 158.2