4 червня. Підготовка до управління

“І приходив лев, а також — ведмідь, та й тягнув штуку дрібної худоби зі стада, а я виходив за ним, і побивав його, і виривав те з пащі його. А як він ставав на мене, то я хапав його за його гриву, та й побивав його” (1 Сам. 17:34, 35; див. також 1 Сам. 17:1-37).БМ 179.1

Давид продовжував зростати в милості у Бога та людей. Він був навчений ходити Господнім шляхом і тепер, як ніколи раніше, палко бажав у всьому виконувати Божу волю. У нього з'явилися нові теми для роздумів. Перебуваючи при дворі Саула, Давид побачив, яка велика відповідальність лежить на цареві. Йому стали зрозумілими спокуси, на які наражалася душа цього мужа, і він збагнув дещо загадкове в характері та вчинках першого царя Ізраїлю. Давид спостерігав, як царську славу оточує темна хмара печалі, розумів, що особисте життя членів сім'ї Саула не таке вже й щасливе. Усе це викликало занепокоєння в серці юнака, вже помазаного на царя Ізраїлю. Перебуваючи в полоні тривожних думок, Давид брав арфу, завдяки якій лунали звуки, що підносили його дух до Подателя всіх благ, — і тоді чорні хмари, що затуманювали горизонт його майбутнього, розвіювалися.БМ 179.2

Бог викладав Давидові уроки довір'я. Подібно до того як Мойсей був вихований для своєї місії, Господь готував Єссеєвого сина стати на чолі Божого вибраного народу. Самостійно піклуючись про отару, Давид почав цінувати турботу Великого Пастиря про овець Його пастви.БМ 179.3

Безлюдні пагорби та яри, серед яких поневірявся Давид зі своїми отарами, були сховищами для диких звірів. Нерідко траплялося, що з гущавини уздовж Йордану з'являвся лев або ж виходив зі своєї барлоги ведмідь; голодні й розлючені звірі намагалися напасти на отару. За звичаями того часу Давид був озброєний лише пращою та пастушою палицею, однак він показав себе сильним і сміливим захисником отари…БМ 179.4

Такі досвіди були випробуванням мужності Давида й розвивали в ньому відвагу, стійкість і віру (Патріархи і пророки, c. [643, 644]).БМ 179.5