12 листопада. Нарешті навернений

“Каже йому втретє: Симоне Йонин, чи ти любиш Мене?” (Івана 21:17; див. також Івана 21:15-19).БМ 356.2

Це гостре питання було необхідне у випадку з Петром, як необхідне воно і в нашому житті. Справа відновлення ніколи не буде виконана, якщо не досягти коренів зла. Якщо гіркий корінь продовжує рости й оскверняти багатьох, марно обрізати пагони, які виходять від нього. Необхідно досягти глибини прихованого гріха…БМ 356.3

Коли втретє Христос запитав Петра: “Чи ти любиш Мене?”, випробування досягло глибини його душі. Засудивши самого себе, Петро впав на Камінь, кажучи: “Господи, Ти все знаєш! Ти знаєш, що люблю тебе”.БМ 356.4

Цю працю має виконати кожна душа, яка збезчестила Бога й засмутила Христа, відкинувши істину та праведність. Якщо спокушена душа витримує процес випробування і власне “я” не пробудилося до життя, щоб відчувати образу, тоді цей випробувальний ніж виявляє, що душа справді померла для власного “я” й ожила в Бозі.БМ 356.5

Деякі стверджують: якщо душа згрішила, вона ніколи не може знову зайняти колишнє становище; але представлений нам випадок спростовує це… Доручаючи Петру піклування про душі, за які Він віддав Своє життя, Христос надав йому найсильніший доказ Його впевненості у відновленні апостола. І йому було доручено “пасти” не тільки “овець”, а й “ягнят”, а це більша й делікатніша робота (Біблійний коментар АСД, т. 5, c. [1152]. Коментар Е. Уайт).БМ 356.6

Петро підкорився до такої міри, що міг зрозуміти слова Христа, і, більше не сумніваючись, колись невгамовний, хвалькуватий, самовпевнений учень змирився і розкаявся. Він справді пішов за своїм Господом — за Господом, від Якого відрікся. Думка про те, що Христос не залишив і не відкинув його, була для Петра світлом, розрадою і благословенням. Він знав, що може вибрати спосіб розп'яття, і вирішив бути розіп'ятим униз головою. І той, хто став співучасником страждань Христа, також стане співучасником у Його славі, коли Він “сяде на престолі Своєї слави” (там само).БМ 357.1