Євреї вимагали царя, як у народів, які оточували їх. Віддаючи перевагу деспотичному монарху над мудрим і милостивим правлінням Самого Бога, яке здійснювалося через Його пророків, вони виявили відсутність віри в Господа і засумнівалися в тому, що за Його Провидінням вони отримають правителів, які будуть вести їх і керувати ними. Діти Ізраїлю, будучи Божим народом, мали форму правління, яка істотно відрізнялася від усіх навколишніх народів. Бог давав їм закони, обирав для них керівників, а народ повинен був коритися цим керівникам у Господі. У всіх складних і заплутаних випадках слід запитувати Бога. Людська вимога царя була бунтівним відступом від Господа, їхнього особливого Вождя. Він знав, що бажання мати царя не буде найкращим для Його вибраного народу… Якщо у них буде цар, чиє серце піднесеться і виявиться неправим перед Богом, він відверне їх від Нього і спонукає повстати проти Нього. Господь знав, що ніхто не зможе обіймати посаду царя і приймати належні йому почесті без того, щоб не самозвеличуватися і не вважати свої шляхи правильними, у той час як вони є гріхом проти Бога (Духовні дари, т. 4, c. [65, 66]).БМ 161.6

Бог відокремив їх від усіх інших, щоб зробити Своїм вибраним скарбом. Але вони, знехтувавши цією високою честю, палко бажали наслідувати приклад язичників! І донині палке бажання пристосовуватися до світського життя та звичаїв характерне для так званого Божого народу. Коли люди відходять від Господа, у них з'являється честолюбне прагнення переваг і почестей світу. Християни постійно намагаються наслідувати звички тих, котрі поклоняються божеству цього світу. Чимало є таких, котрі переконані, що, об'єднавшись зі світськими людьми та запозичивши їхні звичаї, вони зможуть справляти сильніший вплив на невіруючих. Але всі, котрі йдуть цим шляхом, відокремлюються від Джерела своєї сили. Ставши друзями світу, вони перетворюються на ворогів Бога (Патріархи і пророки, c. [607]).БМ 162.1

19 травня. Відродження

21 травня. Виправдання не потрібні